Урядові кабінети в контексті функціонування атипових напівпрезидентських систем правління в Білорусі (1996–2018) та Казахстані (1995–2018).

Автор(и)

  • I. Yu. Osadchuk Львівський національний університет імені Івана Франка

DOI:

https://doi.org/10.31558/2519-2949.2019.1.3

Ключові слова:

система державного правління, напівпрезидентська система правління, атипова напівпрезидентська система правління, урядовий кабінет, Республіка Білорусь, Республіка Казахстан

Анотація

В сучасній політичній науці у рамках республіканської форми державного правління дослідники виділяють як типові, так і атипові напівпрезидентські системи правління. Атипові напівпрезидентські системи правління в пострадянських країнах потребують детального аналізу в політичній науці. У цьому зрізі метою статті є визначити типи урядових кабінетів у контексті функціонування атипових напівпрезидентських систем правління в Білорусі у 1996–2018 рр. та Казахстані у 1995–2018 рр. Теоретико-методологічною основою запропонованого наукового дослідження вибрано неоінституціоналізм і його варіативні типи й парадигми. Головний метод, котрий став іманентною складовою частиною дослідження, – це метод порівняльного аналізу.

Особливості інституту вотуму недовіри урядам в Білорусі у 1996–2018 рр. та Казахстані у 1995–2018 рр. демонструють атиповість напівпрезидентських (конституційних) систем правління в цих країнах. Виділено критерії типології урядових кабінетів: спосіб формування, тип композиції/складу, парламентська підтримка. В Білорусі у 1996–2018 рр. та Казахстані
у 1995–2018 рр. всі урядові кабінети за: 1) способом формування визначено як ті, що сформовані президентом; 2) типом композиції/складу – технократичні; типом технократичних урядів – непартійні. В Білорусі у 1996–2018 рр. за парламентською підтримкою всі урядові кабінети класифіковано як кабінети, що опиралися на підтримку непартійної більшості, доповненої партійними депутатами. В Казахстані у 1995–1997 рр. за парламентською підтримкою визначено кабінет, що мав підтримку однопартійної меншості, доповненої непартійними депутатами;
1997–2007 рр. – кабінети, що мали підтримку коаліційної більшості, доповненої непартійними депутатами; 2007–2018 рр. – кабінети, що мали підтримку однопартійної більшості, доповненої непартійними депутатами. Щодо відставок урядів, то в Білорусі у 1996–2018 рр. та Казахстані у 1995–2018 рр. їх ініціаторами були президенти.

Посилання

Бялоблоцький З. Стабільність та ефективність урядів у політичних системах країн Східної Європи: монографія. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2013. 470 c.

Главы правительств Белоруссии. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/Главы_правительств_Белоруссии (дата звернення: 15.01.2019).

Долженков О. Еволюція політико-правового статусу уряду України крізь призму білоруського досвіду. Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації. 2013. № 2. URL: http://social-science.com.ua/article/1030 (дата звернення: 15.01.2019).

Зазнаев О. Атипичные президентские и полупрезидентские системы. Ученые записки Казанского государственного университета. Серия: Гуманитарные науки. 2005. Т. 147. Кн. 1. С. 54–69.

Конституция Республики Беларусь от 15 марта 1994 г. (с изменениями и дополнениями, принятыми на республиканских референдумах 24 ноября 1996 г. и 17 октября 2004 г.). URL: http://www.pravo.by/ pravovaya-informatsiya/normativnye-dokumenty/konstitutsiya-respubliki-belarus/ (дата звернення: 15.01.2019).

Конституция Республики Казахстан от 30 августа 1995 г. (с изменениями и дополнениями от 10 марта 2017 г.). URL: http://www.akorda.kz/ru/official_documents/constitution (дата звернення: 15.01.2019).

Литвин В. Атрибути та різновиди напівпрезидентської системи правління в Європі: інституційно-процесуальний і політично-поведінковий аспекти: монографія. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2018. 636 с.

Литвин В., Романюк А. Концептуалізація і теоретична дистинкція понять «форма державного правління» та «система державного правління» у політичній науці. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова: Сер. 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. Вип. 20: збірник наукових праць. К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2016. С. 3–12.

О внесении изменений и дополнений в Конституцию Республики Казахстан: Закон Республики Казахстан от 7 октября 1998 г. № 284-I. URL: https://online.zakon.kz/Document/?doc_id= 1010769#pos=0;249 (дата звернення: 15.01.2019).

Осадчук І., Литвин В. Атиповість напівпрезидентських систем державного правління в пострадянських країнах: контекст вотумів недовіри урядам. Politicus. 2018. Вип. 3. C. 49–57.

Осадчук І. Порівняльний аналіз президенціалізації систем правління у Білорусі та Казахстані: дис. …канд. політ. наук: 23.00.02. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2014. 288 c.

Правительство Республики Казахстан. URL: http://www.government.kz/ru/pravitelstvo.html

(дата звернення: 15.01.2019).

Совет Министров Республики Беларусь/Правительство Республики Беларусь. Структура.

URL: http://www.government.by/ru/structure/ (дата звернення: 15.01.2019).

Список премьер-министров Казахстана. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/Список_премьер-министров_Казахстана (дата звернення: 15.01.2019).

Elgie R. A Fresh Look at Semipresidentialism: Variations on a Theme. Journal of Democracy. 2005. Vol. 16. No. 3. P. 98–112.

Elgie R. Presidential Power. Glossary. URL: http://presidential-power.com/?page_id=5 (дата звернення: 15.01.2019).

Shugart M., Carey J. Presidents and Assemblies. Constitutional Design and Electoral Dynamics. Cambridge: Cambridge University Press, 1992. 316 p.

##submission.downloads##

Номер

Розділ

Політичні інститути та процеси