Урядові кабінети в контексті функціонування атипових напівпрезидентських систем правління в Білорусі (1996–2018) та Казахстані (1995–2018).
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2019.1.3Ключові слова:
система державного правління, напівпрезидентська система правління, атипова напівпрезидентська система правління, урядовий кабінет, Республіка Білорусь, Республіка КазахстанАнотація
В сучасній політичній науці у рамках республіканської форми державного правління дослідники виділяють як типові, так і атипові напівпрезидентські системи правління. Атипові напівпрезидентські системи правління в пострадянських країнах потребують детального аналізу в політичній науці. У цьому зрізі метою статті є визначити типи урядових кабінетів у контексті функціонування атипових напівпрезидентських систем правління в Білорусі у 1996–2018 рр. та Казахстані у 1995–2018 рр. Теоретико-методологічною основою запропонованого наукового дослідження вибрано неоінституціоналізм і його варіативні типи й парадигми. Головний метод, котрий став іманентною складовою частиною дослідження, – це метод порівняльного аналізу.
Особливості інституту вотуму недовіри урядам в Білорусі у 1996–2018 рр. та Казахстані у 1995–2018 рр. демонструють атиповість напівпрезидентських (конституційних) систем правління в цих країнах. Виділено критерії типології урядових кабінетів: спосіб формування, тип композиції/складу, парламентська підтримка. В Білорусі у 1996–2018 рр. та Казахстані
у 1995–2018 рр. всі урядові кабінети за: 1) способом формування визначено як ті, що сформовані президентом; 2) типом композиції/складу – технократичні; типом технократичних урядів – непартійні. В Білорусі у 1996–2018 рр. за парламентською підтримкою всі урядові кабінети класифіковано як кабінети, що опиралися на підтримку непартійної більшості, доповненої партійними депутатами. В Казахстані у 1995–1997 рр. за парламентською підтримкою визначено кабінет, що мав підтримку однопартійної меншості, доповненої непартійними депутатами;
1997–2007 рр. – кабінети, що мали підтримку коаліційної більшості, доповненої непартійними депутатами; 2007–2018 рр. – кабінети, що мали підтримку однопартійної більшості, доповненої непартійними депутатами. Щодо відставок урядів, то в Білорусі у 1996–2018 рр. та Казахстані у 1995–2018 рр. їх ініціаторами були президенти.
Посилання
Бялоблоцький З. Стабільність та ефективність урядів у політичних системах країн Східної Європи: монографія. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2013. 470 c.
Главы правительств Белоруссии. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/Главы_правительств_Белоруссии (дата звернення: 15.01.2019).
Долженков О. Еволюція політико-правового статусу уряду України крізь призму білоруського досвіду. Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації. 2013. № 2. URL: http://social-science.com.ua/article/1030 (дата звернення: 15.01.2019).
Зазнаев О. Атипичные президентские и полупрезидентские системы. Ученые записки Казанского государственного университета. Серия: Гуманитарные науки. 2005. Т. 147. Кн. 1. С. 54–69.
Конституция Республики Беларусь от 15 марта 1994 г. (с изменениями и дополнениями, принятыми на республиканских референдумах 24 ноября 1996 г. и 17 октября 2004 г.). URL: http://www.pravo.by/ pravovaya-informatsiya/normativnye-dokumenty/konstitutsiya-respubliki-belarus/ (дата звернення: 15.01.2019).
Конституция Республики Казахстан от 30 августа 1995 г. (с изменениями и дополнениями от 10 марта 2017 г.). URL: http://www.akorda.kz/ru/official_documents/constitution (дата звернення: 15.01.2019).
Литвин В. Атрибути та різновиди напівпрезидентської системи правління в Європі: інституційно-процесуальний і політично-поведінковий аспекти: монографія. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2018. 636 с.
Литвин В., Романюк А. Концептуалізація і теоретична дистинкція понять «форма державного правління» та «система державного правління» у політичній науці. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова: Сер. 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. Вип. 20: збірник наукових праць. К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2016. С. 3–12.
О внесении изменений и дополнений в Конституцию Республики Казахстан: Закон Республики Казахстан от 7 октября 1998 г. № 284-I. URL: https://online.zakon.kz/Document/?doc_id= 1010769#pos=0;249 (дата звернення: 15.01.2019).
Осадчук І., Литвин В. Атиповість напівпрезидентських систем державного правління в пострадянських країнах: контекст вотумів недовіри урядам. Politicus. 2018. Вип. 3. C. 49–57.
Осадчук І. Порівняльний аналіз президенціалізації систем правління у Білорусі та Казахстані: дис. …канд. політ. наук: 23.00.02. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2014. 288 c.
Правительство Республики Казахстан. URL: http://www.government.kz/ru/pravitelstvo.html
(дата звернення: 15.01.2019).
Совет Министров Республики Беларусь/Правительство Республики Беларусь. Структура.
URL: http://www.government.by/ru/structure/ (дата звернення: 15.01.2019).
Список премьер-министров Казахстана. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/Список_премьер-министров_Казахстана (дата звернення: 15.01.2019).
Elgie R. A Fresh Look at Semipresidentialism: Variations on a Theme. Journal of Democracy. 2005. Vol. 16. No. 3. P. 98–112.
Elgie R. Presidential Power. Glossary. URL: http://presidential-power.com/?page_id=5 (дата звернення: 15.01.2019).
Shugart M., Carey J. Presidents and Assemblies. Constitutional Design and Electoral Dynamics. Cambridge: Cambridge University Press, 1992. 316 p.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).