Governmental cabinets in the context of functioning of atypical semi-presidential systems of government in Belarus (1996–2018) and Kazakhstan (1995–2018).
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2019.1.3Keywords:
system of government, semi-presidential system of government, atypical semi-presidential system of government, governmental cabinet, the Republic of Belarus, the Republic of KazakhstanAbstract
In modern Political Science, researchers distinguish both typical and atypical semi-presidential systems of government. However, atypical semi-presidentialism in the Post-Soviet countries still requires a detailed analysis in Political Science. In this cut, the purpose of the article is to determine the types of governmental cabinets in atypical semi-presidential systems of government on the example of Belarus (in 1996–2018) and Kazakhstan (in 1995–2018). This purpose was solved in the situation when new institutionalism and its types/paradigms were chosen as a theoretical and methodological basis of the research. The main method of the study is the method of comparative analysis.
The peculiarities of the parliamentary votes of no confidence in governmental cabinets in Belarus (1996–2018) and Kazakhstan (1995–2018) demonstrate the atypicality of semi-presidential (constitutional) systems of government in these countries. The author determined the types of governmental cabinets in atypical semi-presidential systems of government in Belarus (1996–2018) and Kazakhstan (1995–2018). Consequently, it is argued that all governmental cabinets in both countries are classified as: 1) those formed by president for the formation method; 2) technocratic for the type of composition; 3) non-partisan for the type of technocratic cabinets. It is proved that all governmental cabinets for their parliamentary support are determined: in Belarus (1996–2018) as cabinets supported by non-partisan majority supplemented by partisan deputies; in Kazakhstan (1995–1997) as cabinet supported by single-party minority supplemented by non-partisan deputies; in Kazakhstan (1997–2007) as cabinets supported by coalition majority supplemented by non-partisan deputies; in Kazakhstan (2007–2018) as cabinets supported by single-party majority supplemented by non-partisan deputies. The author determined that the presidents of the analyzed countries were the initiators of governmental cabinets’ resignations in Belarus (in 1996–2018) and Kazakhstan (in 1995–2018).
References
Бялоблоцький З. Стабільність та ефективність урядів у політичних системах країн Східної Європи: монографія. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2013. 470 c.
Главы правительств Белоруссии. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/Главы_правительств_Белоруссии (дата звернення: 15.01.2019).
Долженков О. Еволюція політико-правового статусу уряду України крізь призму білоруського досвіду. Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації. 2013. № 2. URL: http://social-science.com.ua/article/1030 (дата звернення: 15.01.2019).
Зазнаев О. Атипичные президентские и полупрезидентские системы. Ученые записки Казанского государственного университета. Серия: Гуманитарные науки. 2005. Т. 147. Кн. 1. С. 54–69.
Конституция Республики Беларусь от 15 марта 1994 г. (с изменениями и дополнениями, принятыми на республиканских референдумах 24 ноября 1996 г. и 17 октября 2004 г.). URL: http://www.pravo.by/ pravovaya-informatsiya/normativnye-dokumenty/konstitutsiya-respubliki-belarus/ (дата звернення: 15.01.2019).
Конституция Республики Казахстан от 30 августа 1995 г. (с изменениями и дополнениями от 10 марта 2017 г.). URL: http://www.akorda.kz/ru/official_documents/constitution (дата звернення: 15.01.2019).
Литвин В. Атрибути та різновиди напівпрезидентської системи правління в Європі: інституційно-процесуальний і політично-поведінковий аспекти: монографія. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2018. 636 с.
Литвин В., Романюк А. Концептуалізація і теоретична дистинкція понять «форма державного правління» та «система державного правління» у політичній науці. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова: Сер. 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. Вип. 20: збірник наукових праць. К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2016. С. 3–12.
О внесении изменений и дополнений в Конституцию Республики Казахстан: Закон Республики Казахстан от 7 октября 1998 г. № 284-I. URL: https://online.zakon.kz/Document/?doc_id= 1010769#pos=0;249 (дата звернення: 15.01.2019).
Осадчук І., Литвин В. Атиповість напівпрезидентських систем державного правління в пострадянських країнах: контекст вотумів недовіри урядам. Politicus. 2018. Вип. 3. C. 49–57.
Осадчук І. Порівняльний аналіз президенціалізації систем правління у Білорусі та Казахстані: дис. …канд. політ. наук: 23.00.02. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2014. 288 c.
Правительство Республики Казахстан. URL: http://www.government.kz/ru/pravitelstvo.html
(дата звернення: 15.01.2019).
Совет Министров Республики Беларусь/Правительство Республики Беларусь. Структура.
URL: http://www.government.by/ru/structure/ (дата звернення: 15.01.2019).
Список премьер-министров Казахстана. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/Список_премьер-министров_Казахстана (дата звернення: 15.01.2019).
Elgie R. A Fresh Look at Semipresidentialism: Variations on a Theme. Journal of Democracy. 2005. Vol. 16. No. 3. P. 98–112.
Elgie R. Presidential Power. Glossary. URL: http://presidential-power.com/?page_id=5 (дата звернення: 15.01.2019).
Shugart M., Carey J. Presidents and Assemblies. Constitutional Design and Electoral Dynamics. Cambridge: Cambridge University Press, 1992. 316 p.
