Деструктивні неформальні політичні інститути: форми прояву та механізми протидії.

Анотація

Досліджуються неформальні інститути політики деструктивного різновиду. Основними їх видами визначено інститути політичного непотизму, кронізму, фаворитизму, корупції, патронклієнтизму, клановості та ін. Запропоновано авторське розуміння основних видів неформальних деструктивних інститутів крізь призму методології неоінституціоналізму. Проаналізовано основні причини виникнення та укоріненості інститутів цього виду. Розкрито особливості неформальної інституціалізації політики держав із відмінним за рівнем впливу на політику деструктивних інститутів: латиноамериканських (Аргентина, Бразилія та Перу), азійських (найперше, південно-східних) держав, США та держав-учасниць ЄС. Визначено такі групи механізмів протидії деструктивній інституціалізації політики, як запобіжні (превентивні, спрямовані на недопущення інституціалізації деструктивних неформальних інститутів політики); протидії (викорінення, мінімізація уже інституціалізованих неформальних практик у політиці).

В аналізі особливу увагу приділено пострадянським державам. Досліджено прояви неформальної інституціалізації держав Південного Кавказу. Розкрито вплив неформальних підривних інститутів на політичні системи Азербайджану, Вірменії та Грузії. Вказано на основні відмінності в імплементації підривних інститутів у державах регіону. Визначено умови, які сприяють або ж перешкоджають укоріненості неформальних підривних інститутів у політичну систему пострадянських держав Південного Кавказу. У статті порівнюються неформальні політичні інститути деструктивного різновиду в Білорусі та Росії. З’ясовано спільні та відмінні характеристики неформальної інституціалізації у цих державах. Визначено спільні характеристики прояву підривних неформальних політичних інститутів у Білорусі та Росії: визначальна роль підривних неформальних інститутів у політиці обох держав; взаємодоповнюваність формальних та неформальних деструктивних політичних інститутів; неоавторитаризм, як чинник, який сприяє деструктивній інституціалізації; наявність кланової управлінської системи, розвинених патрон-клієнтських мереж; домінування неформальних клієнтельних зв’язків над елементами громадянського суспільства; рекрутування еліт на засадах клієнтизму.