Деструктивні неформальні політичні інститути: форми прояву та механізми протидії.
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2018.1.14Ключові слова:
політичні інститути, неформальні деструктивні інститути, непотизм, кронізм, корупція, клановість, фаворитизм, патрон-клієнтизмАнотація
Досліджуються неформальні інститути політики деструктивного різновиду. Основними їх видами визначено інститути політичного непотизму, кронізму, фаворитизму, корупції, патронклієнтизму, клановості та ін. Запропоновано авторське розуміння основних видів неформальних деструктивних інститутів крізь призму методології неоінституціоналізму. Проаналізовано основні причини виникнення та укоріненості інститутів цього виду. Розкрито особливості неформальної інституціалізації політики держав із відмінним за рівнем впливу на політику деструктивних інститутів: латиноамериканських (Аргентина, Бразилія та Перу), азійських (найперше, південно-східних) держав, США та держав-учасниць ЄС. Визначено такі групи механізмів протидії деструктивній інституціалізації політики, як запобіжні (превентивні, спрямовані на недопущення інституціалізації деструктивних неформальних інститутів політики); протидії (викорінення, мінімізація уже інституціалізованих неформальних практик у політиці).
В аналізі особливу увагу приділено пострадянським державам. Досліджено прояви неформальної інституціалізації держав Південного Кавказу. Розкрито вплив неформальних підривних інститутів на політичні системи Азербайджану, Вірменії та Грузії. Вказано на основні відмінності в імплементації підривних інститутів у державах регіону. Визначено умови, які сприяють або ж перешкоджають укоріненості неформальних підривних інститутів у політичну систему пострадянських держав Південного Кавказу. У статті порівнюються неформальні політичні інститути деструктивного різновиду в Білорусі та Росії. З’ясовано спільні та відмінні характеристики неформальної інституціалізації у цих державах. Визначено спільні характеристики прояву підривних неформальних політичних інститутів у Білорусі та Росії: визначальна роль підривних неформальних інститутів у політиці обох держав; взаємодоповнюваність формальних та неформальних деструктивних політичних інститутів; неоавторитаризм, як чинник, який сприяє деструктивній інституціалізації; наявність кланової управлінської системи, розвинених патрон-клієнтських мереж; домінування неформальних клієнтельних зв’язків над елементами громадянського суспільства; рекрутування еліт на засадах клієнтизму.
Посилання
Губрієнко О. Особливості політико-правових змін у країнах Центрально-східної Європи (на прикладі Болгарії та Румунії). [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://www.stattionline.org.ua/filologiya/79/13419- osoblivosti-politiko-pravovix-zmin-u-kra% D1%
Кушнарьов І. В. Політична корупція в умовах неоавторитаризму держав Центральної Азії (приклад Казахстану, Киргизстану та Таджикистану) / І. В. Кушнарьов // Вісник Дніпропетровського університету ім. Олеся Гончара. ‒ Сер. : «Філософія. Соціологія. Політологія». – 2017. – № 2. – С. 4‒16.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).