Біополітичні школи в контексті розвитку сучасної політичної науки.
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2018.1.7Ключові слова:
біополітика, біополітичні школи, емпірична біополітика, політична поведінкаАнотація
Основною метою є дослідження провідних біополітичних шкіл, їх внеску у сучасну політичну науку. З’ясовано, що існує декілька потужних центрів біополітичних досліджень, зокрема, в США та Німеччині. Американська біополітична школа представлена вченими з університету Небраски та Каліфорнійського університету. Група з Небраски зосередилася на виявлені й досліджені генетичної основи політичних ідеологій. Вони вважають, що відмінності у політичних ідеологіях містять у собі генетичну складову, тобто вроджену схильність до сприйняття тих, чи інших ідей. Науковці з Каліфорнійського університету зосередились на створенні цілісного комплексу наукового знання, присвяченого генетичній складовій політичної поведінки. Вони констатують, що протосоціальна поведінка пов’язана з конкретними генами. У 1903 році була заснована Американська політологічна асоціація, яка об’єднує понад 13000 вчених з 80 країнах світу. Основними напрямками їх наукових пошуків є природа «людини політичної», біологічні детермінанти соціальної та політичної поведінки індивіда, еволюція політичних систем тощо. Мета – створити біологічно орієнтовану політичну науку. Потужний біополітичний центр був започаткований в Німеччині Х. Флором та П. Майером, які вважали покликанням біополітики застосування підходів, теорій і методів біологічних наук в політології. Констатовано, що біополітика є інноваційною дисципліною сучасного політологічного дискурсу, а тому у науковому співтоваристві й досі не вироблено чіткого уявлення про витоки біополітики, її предметну сферу та покликання. Відповідно, відсутнє й чітке уявлення про її значення для сучасної політичної науки. Запропоновано комплексний підхід, що охопить більшість наявних біополітичних шкіл та напрямків досліджень і висвітлить ті аспекти біополітичної проблематики, які є актуальними для сучасної політичної теорії та практики.Посилання
Олескин А. Биополитика. Политический потенциал современной биологии [Текст] / А. Олескин. – М.: Научный мир, 2007. – 459 с
Фуко М. Рождение биополитики. Курс лекций, прочитанных в Коллеж де Франс в 1978–1979 учебном году [Текст] / М. Фуко. – [перевод с французскою А. В. Дьякова]. – СПб: «Наука» РАН, 2010. – 227 с.
About APSA – [Electronic resource] – Access mode: http://www.apsanet.org/ABOUT/About-APSA
Blank R. Biology and Politics: An Introduction [Text] / R. Blank // Politics and the Life Science: The State of the Discipline. – UK: Emerald Group Publishing, 2014. – 280 p.
Hannagan R. From genes to politics: Bridging the gap between biological and socialexplanations of political behavior via twin studies. [Text] / R. Hannagan // Biology and politics: The cutting edge. – UK: Emerald Group Publishing Limited, 2011. – Vol. 9. – P. 139-158.
Hibbing. J. Smith. К., Alford. J. Predisposed: liberals, conservatives, and the biology of political differences [Text] / J. Hibbing, K. Smith, J. Alford. – London: Routledge, 2013.
Johnson G. Politics and the life sciences [Text] / G. Johnson // Politics and the Life Sciences. – 2011. – Vol. 3(2). – P. 43-64.
IPSA. RC12 – Biology and Politics – [Electronic resource] – Access mode: http://www.ipsa.org/researchcommittees/rclist/RC12
Liesen L. The competing meanings of «biopolitics» in political science: Biological and postmodern approaches to politics [Text] / L. Liesen // Politics and the Life Sciences. – 2012. – Vol. 3/(1-2). – P. 2-15.
Lodge. M., Somit. A. The program at the state University of New York at Stony Brook [Text] / M. Lodge. A. Somit // The world of biology and politics: Organization and research areas: Research in Biopolitics. – UK: Emerald Group Publishing Limited, 2013. – Vol. II. – P. 31-33.
Research Areas «UC Merced» – [Electronic resource] – Access mode: http://www.ucmerced.edu/graduateresearch-areas
Somit, A., Peterson S. International political science association’s research Committee [Text] / A. Somit, S. Peterson // The world of biology and politics: Organization and research areas. Research in Biopolitics. – UK: Emerald Group Publishing Limited, 2013. – Vol. II. – P. 15-19.
Vlavianos Arvanitis A. Biopolicy – Building a green society// Cadmus, 2011 – Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.cadmusjournal.org/node/73»
Токовенко О., Третяк О. Політична істина: епістемологічні, методологічні та комунікативні імплікації. Монографія. – К: ТОВ НВА «Інтерсервіс», 2016. – 440 с.