Концептуалізація інституту політичної медіації
Ключові слова:
медіація, політична медіація, консенсус, Україна, політична система, внутрішня політика, трансформація, актори, публічна політика, публічний простірАнотація
Мета статті полягає у концептуалізації політичної медіації як самостійного інституту політичної системи через призму поліваріантної методології. У статті концептуалізовано політичну медіацію як самостійний інститут на макрорівні внутрішньої політики. Доведено, що домінуючий у сучасному дискурсі розгляд медіації виключно як прикладної правової процедури або інструменту адміністративного управління нівелює її макрополітичний потенціал. У роботі здійснено теоретичний аналіз інституціоналізації політичної медіації через синтез класичних політологічних та макросоціологічних концепцій. Спираючись на класичну демаркацію сфер управління «policy» та боротьби за владу «politics», а також на фундаментальні принципи неоінституціональної теорії, пояснено мотивацію політичних акторів до консенсусу в процесі вирішення проблемних питань. Показано, що перехід від силового протистояння до переговорів зумовлений раціональним прагненням мінімізувати трансакційні витрати, завдяки чому ситуативні компроміси еліт кристалізуються у сталі «правила гри». На основі синтезу класичного структурного функціоналізму та соціології конфлікту виокремлено три базові макрополітичні функції цього інституту: функція «запобіжного клапана» для захисту системи від руйнування, функція нормативної інтеграції (легітимації) та гармонізація для забезпечення соціальної стійкості. Зроблено висновок, що в реаліях сучасної України інституціоналізація політичної медіації виступає стратегічним механізмом консолідації нації в умовах збройної агресії та ключовим «комунікаційним містком» для безконфліктної повоєнної відбудови, стабілізації системи та підвищення її адаптивності та стійкості. Запропонована у статті теоретична модель не лише переосмислює природу цього політичного явища, а й відкриває широкі перспективи для подальших емпіричних досліджень та порівняльного аналізу практик політичної медіації у стабільних та нестабільних політичних системах.
Посилання
Белінська О. В. Медіація – альтернативне вирішення спорів. Вісник Вищої ради юстиції. 2011. № 1(5). С. 158–173.
Білецька Ю. В. Політичні конфлікти: сутність та способи вирішення (специфіка прояву в політичному процесі сучасної України) : автореф. дис. … канд. політ. наук : 23.00.02. Одеса, 2015. 20 с.
Бородін Є. Є., Липовська Н. А. Інституційні засади застосування медіації в системі державного управління. Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права. 2020. № 2. С. 10–14. URL: https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2020.2.2.
Бородін Є. Є. Механізм медіації в системі публічного управління : дис. … канд. наук з держ. упр. : 25.00.02. Дніпро; Запоріжжя, 2019. 245 с.
Волошин В. Г., Мустафаєва У. С. Медіації як спосіб профілактики конфліктів у сфері державного управління. Public Administration and Regional Development. 2021. № 13. С. 599–621. URL: https://doi.org/10.34132/pard2021.13.03.
Герасимчук С. С. Медіація як один із видів альтернативного вирішення спорів: визначення, переваги та недоліки. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. 2024. Т. 1, № 82. С. 270–274. URL: https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.82.1.41.
Івацко Т. С. Теоретичні засади формування медіації в публічному управлінні : дис. … д-ра філософії в галузі держ. упр. : 281. Вінниця, 2024. 281 с.
Калашкінська М. В. Медіація як метод вирішення політичних конфліктів: перспективи для України. Сучасна українська держава: вектори розвитку та шляхи мобілізації ресурсів матеріали VII Всеукраїнської науково-практичної конференції. Одеса, 2024. С. 39–42.
Калашлінська М. В. Роль медіації у політичних переговорах: переосмислення традиційних підходів. Політичне життя. 2023. № 4. С. 123–128. URL: https://doi.org/10.31558/2519-2949.2023.4.16.
Кірдан О. Л. Поняття «медіація» та підходи до його трактування у сучасному науковому дискурсі. Педагогічний часопис Волині. 2019. Т. 2(13), № 2019. С. 12–20. URL: https://doi.org/10.29038/2415-8143-2019-02-12-20.
Клюєв К. Г. Сучасні технологїї розв’язання політичних конфліктів : дис. … канд. політ. наук : 23.00.02. Одеса, 2016. 210 с.
Красіловська З. В. Становлення інституту медіації в системі публічного управління:теоретико-правовий аспект : дис. … канд. наук з держ. упр. : 25.00.01. Одеса, 2017. 221 с.
Лисий В. В., Іваній О. М. Теоретико-методологічні підстави дослідження медіації в публічному управлінні. Центральноукраїнський вісник права та публічного управління. 2024. № 4. С. 44–50. URL: https://doi.org/10.32782/cuj-2024-4-6.
Литвиненко В. М. Медіація в Україні: поняття та перспективи розвитку. Актуальні питання теорії та практики в галузі права, освіти, соціально-гуманітарних та поведінкових наук в умовах воєнного стану : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.Чернігів, 2023. С. 187–190. URL: http://ir.stu.cn.ua/handle/123456789/30187.
Лікарчук Д. С. Медіація як спосіб врегулювання політичних конфліктів. Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти. 2021. № 8. С. 50–61. URL: https://doi.org/10.31866/2616-745x.8.2021.249009.
Мазур О. Г. Політична медіація: теоретико-методологічний дискурс. Вісник Маріупольського державного університету. 2017. № 20. С. 267–275. URL: https://visnyk.mu.edu.ua/index.php/politologia/issue/view/43.
Мартинюк І. С., Чеберяк О. П., Березянко Т. В. Медіація як засіб вирішення політичних конфліктів в Україні. Наукові здобутки молоді – вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті : матеріали 81 міжнар. наук. конф. молодих уч., аспірантів і студентів, м. Київ. 23. С. 69–70. URL: https://dspace.nuft.edu.ua/handle/123456789/28228.
Мельниченко А. А., Радченко Ю. В. Імплементація інструментів медіації у практику публічного управління та адміністрування. Механізми публічного управління. 2020. № 2(25). С. 104–110. URL: https://doi.org/10.32836/2310-9653-2020-2.19.
Можайкіна О. С., Кононець О. М. Медіація в політичних конфліктах. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2021. Т. 114, № 1. С. 63–70. URL: https://doi.org/10.31617/zt.knute.2021(114)07.
Пірен М. І. Конфліктологія : підручник. Київ : МАУП, 2003. 360 с.
Полянська В. Ю. Медіація політичних конфліктів як інструмент гармонізації політичних відносин. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. 2014. № 4/5 (72/73), лип. - жовт. С. 121–129.
Примаков К. Ю. Політична медіація у формуванні стратегії відбудови України після збройної агресії. Український політико-правовий дискурс. 2025. № 17. С. 20. URL: https://doi.org/10.5281/zenodo.17530839
Примаков К. Ю. Політична медіація як інструмент зміцнення національної єдності в умовах російської агресії. Український політико-правовий дискурс. 2025. № 16. URL: https://doi.org/10.5281/zenodo.17438860.
Примаков К. Ю. Політична медіація versus публічна медіація: розмежування предметних полів посередницьких практик у політиці. Грані. 2025. Т. 28, № 5. С. 197–203. URL: https://doi.org/10.15421/172618.
Примаков К. Ю. Поняття політичної медіації. Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences. 2025. Т. 8, № 1. С. 269–274. URL: https://doi.org/10.15421/342533.
Рак Ю. О. Інституціоналізація медіації в публічному управлінні в Україні : дис. … д-ра філософії в галузі держ. упр. : 281. Київ, 2023. 297 с.
Француз А. Й., Зубко Д. В. Політична медіація в Україні. Legal Bulletin. 2022. Т. 76, № 4. С. 26–30. URL: https://doi.org/10.31732/2708-339x-2022-04-26-30
Чальцева О. М. Публічна політика: теоретичний вимір і сучасна практика. Вінниця : ФОП Барановська Т. П., 2017. 336 с.
Amenta E., Andrews K. T., Caren N. The Political Institutions, Processes, and Outcomes Movements Seek to Influence. The Wiley Blackwell Companion to Social Movements. Chichester, UK, 2018. P. 447–465. URL: https://doi.org/10.1002/9781119168577.ch25.
Amenta E., Carruthers B. G., Zylan Y. A Hero for the Aged? The Townsend Movement, the Political Mediation Model, and U.S. Old-Age Policy, 1934-1950. American Journal of Sociology. 1992. Vol. 98, no. 2. P. 308–339. URL: https://doi.org/10.1086/230010.
Ansell C., Gash A. Collaborative Governance in Theory and Practice. Journal of Public Administration Research and Theory. 2007. Vol. 18, no. 4. P. 543–571. URL: https://doi.org/10.1093/jopart/mum032.
Bercovitch J., Jackson R. Conflict Resolution in the Twenty-first Century: Principles, Methods, and Approaches. Ann Arbor : University of Michigan Press, 2009. 210 p.
Bercovitch J. Mediation and Conflict Resolution. The SAGE Handbook of Conflict Resolution. 1 Oliver's Yard, 55 City Road, London EC1Y 1SP United Kingdom. P. 340–357. URL: https://doi.org/10.4135/9780857024701.n18.
Chandler D. Resilience: The Governance of Complexity. London; New York : Routledge, 2014. 237 p.
Coser L. A. Social Conflict and the Theory of Social Change. The British Journal of Sociology. 1957. Vol. 8, no. 3. P. 197. URL: https://doi.org/10.2307/586859.
Coser L. A. The Functions of Social Conflict. New York : The Free Press, 1964. 188 p.
Dahrendorf R. Class and Class Conflict in Industrial Society. Stanford : Stanford University Press, 1959. 356 p.
Emerson K., Nabatchi T. Collaborative Governance Regimes. Washington, DC : Georgetown University Press, 2015. 279 p.
Gashparova V. Towards institutionalizing international mediation. Lex Electronica. 2023. Vol. 28, no. 5. P. 317. URL: https://doi.org/10.7202/1109114ar.
Greif A., Kingston C. Institutions: Rules or Equilibria?. Political Economy of Institutions, Democracy and Voting. Berlin, Heidelberg, 2011. P. 13–43. URL: https://doi.org/10.1007/978-3-642-19519-8_2.
Hellmüller S., Pring J., Richmond O. How Norms Matter in Mediation: An Introduction. Swiss Political Science Review. 2020. Vol. 26, no. 4. P. 345–363. URL: https://doi.org/10.1111/spsr.12425.
Kułak-Krzysiak K., Śwital P. Mediation as Means of Communication for Public Administration in Settling Administrative Disputes. Review of European and Comparative Law. 2023. Vol. 54, no. 3. URL: https://doi.org/10.31743/recl.16226.
Laws D., Forester J. Learning in practice: Public policy mediation. Critical Policy Studies. 2007. Vol. 1, no. 4. P. 342–370. URL: https://doi.org/10.1080/19460171.2007.9518526.
Mahoney J., Thelen K. Explaining Institutional Change: Ambiguity, Agency, and Power. Cambridge : Cambridge University Press, 2010. 237 p.
March J. G., Olsen J. P. Institutional Perspectives on Political Institutions. Governance. 1996. Vol. 9, no. 3. P. 247–264. URL: https://doi.org/10.1111/j.1468-0491.1996.tb00242.x.
North D. C. Institutions, Institutional Change and Economic Performance. Cambridge : Cambridge University Press, 1990. 159 p.
Ostrom E. Institutional Rational Choice: An Assessment of the Institutional Analysis and Development Framework. Theories of the Policy Process / ed. by P. A. Sabatier. Boulder, 2007. P. 21–64.
Parsons T. The System of Modern Societies. Englewood Cliffs, NJ : Prentice-Hall, 1971. 152 p.
Peters B. G. Institutional Theory in Political Science: The 'New Institutionalism'. New York : Continuum, 2011. 221 p.
Podziba S. L., Bellman H. S. Public Policy Mediation: Best Practices for a Sustainable World. Dispute Resolution Magazine. 2014. Vol. 3, no. 20. URL: https://shorturl.at/UV2Pb.
Podziba S. L., Bellman H. S. Public Policy Mediation. Dispute resolution magazine. 2012. Vol. 3, no. 18. P. 14–18. URL: https://shorturl.at/9KugJ.
Podziba S. L. Civic Fusion: Mediating Polarized Public Disputes. Chicago , 2012. 346 p.
Prymakov K. Yu. et al. Legitimation Technologies as Factors of Political Mediation. European Political and Law Discourse. 2025. Vol. 12, no. 2. P. 41–53. URL: https://doi.org/10.46340/eppd.2025.12.2.4.
Stamato L., Jaffe S. Mediation and public policy: Variations on a consensus theme. Mediation Quarterly. 1991. Vol. 9, no. 2. P. 165–178. URL: https://doi.org/10.1002/crq.3900090207.
