Інституціональна структура політичного менеджменту в системі публічної влади: безпековий вимір

Анотація

У статті здійснено спробу аналізу інституціонального виміру політичного менеджменту в системі публічної влади у контексті безпекових викликів та загроз сучасним державам з урахуванням фактору інституціональної стійкості та інституціональних дисфункцій сьогодення. Застосовано інституціональний, описовий, аналітичний та емпіричний методи. Наведено робочі визначення концептів «політичний менеджмент» та «національна безпека». Акцентовано увагу на процесному вимірі інтерпретацій політичного менеджменту. Підкреслено, що якість реалізації безпекової політики залежить від специфіки інституціональної організації та її стійкості. Зазначено, що в умовах криз та конфліктів критичного значення набуває консолідація нації та політичних інститутів, що забезпечує належний рівень внутрішньополітичної стабільності. Підкреслено взаємодоповнюючу роль державних та недержавних інститутів у формуванні безпекової політики. Зауважено, що роль політичного менеджменту в безпековому контексті спрямована на мінімізацію ризиків і запобігання кризам. Охарактеризовано інституціональні дисфункції як фактори дестабілізації політичної системи та послаблення спроможності політичного менеджменту до стратегічного планування й ефективного реагування на кризи. Вказано на взаємозв’язок між зовнішньополітичним тиском та внутрішніми проблемами держави. Окремо розглянуто питання рівня довіри суспільства до інститутів влади. Зафіксовано, що вагомим фактором підвищення ризику політичної нестабільності є низький рівень довіри громадян до державних органів, що ускладнює розвиток конструктивного діалогу між владою та суспільством. На основі емпіричних даних наведено показники рівня довіри українських громадян до низки політичних інститутів. Зазначено, що ефективна публічна комунікація між політичними управлінськими інститутами є ключовою для зміцнення довіри громадян і координації колективних зусиль.