Особливості планування розвитку деокупованих територіальних громад

Анотація

Статтю присвячено аналізу особливостей планування розвитку деокупованих територіальних громад України в умовах воєнного стану та постконфліктної трансформації. Обґрунтовано, що стратегічне планування є ключовим інструментом забезпечення інституційної спроможності органів місцевого самоврядування та ефективного відновлення громад, які зазнали негативних наслідків збройної агресії РФ. Розкрито зміст і роль системи планувальних документів у сфері державної регіональної політики, охарактеризовано її трирівневу структуру та місце стратегій розвитку територіальних громад, програм комплексного відновлення і планів відновлення та розвитку. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення стратегічного планування та виявлено ключові проблеми його реалізації, зокрема фрагментованість правового регулювання, колізії між законодавчими актами, нечіткість статусу окремих планувальних документів і недосконалість критеріїв віднесення громад до територій відновлення. Визначено основні етапи стратегічного планування та акцентовано увагу на значенні комплексного територіального підходу і принципу управління, орієнтованого на результат. Зроблено висновок, що вдосконалення системи планування розвитку деокупованих територіальних громад сучасна система планувальних документів у сфері державної регіональної політики формально вибудувана за трирівневою моделлю та доповнена спеціальними інструментами відновлення – програмами комплексного відновлення і планами відновлення та розвитку. Водночас виявлено низку проблем, які істотно знижують ефективність планування розвитку деокупованих громад, зокрема фрагментованість нормативно-правового регулювання, колізії між законодавчими актами, нечіткість статусу окремих планувальних документів, а також недосконалість критеріїв віднесення громад до територій відновлення. Доведено, що стратегія розвитку територіальної громади залишається базовим документом, який забезпечує узгодженість дій органів місцевого самоврядування, держави, бізнесу та громадськості, тоді як програма комплексного відновлення має відігравати роль інтеграційної платформи для просторових, інфраструктурних і соціально-економічних рішень у постконфліктний період. Разом із тим відсутність обов’язковості розроблення програми комплексного відновлення та складність процедур підтвердження статусу територій відновлення створюють додаткові бар’єри для громад, що фактично зазнали значних руйнувань і втрат.