Теорія децізіонізму як антипод м’якій десуверенізації України

Анотація

Вказуються різноманітні трактування поняття суверенітету, історична складова даного феномену, а також сучасна – неоліберальна – парадигма його розуміння. Аргументується, що суверенітет – це основна складова самостійності та незалежності у внутрішній та зовнішній політиці будь-якої держави. Розглядаються такі форми суверенітету, як: реальний та ідеальний; національний та державний. Вказується, що, зважаючи на глобалізаційні процеси, виникли дві наукові групи інтересів – гіперглобалісти та глобалізаційні скептики, кожна з яких відстоює власну точку зору стосовно того яким чином варто розуміти та втілювати поняття суверенітету.
Аналізуються основні тлумачення функціонування державного апарату та поняття і реалізації суверенітету ХХ ст.: нормативізм та децізіонізм. Висвітлюються генеалогія, основні особливості та вплив даних правових концепцій на сучасну політику. Теоретично розбирається поняття десуверенізації та її основні форми: примусова та м’яка. М’яка десуверенізація позиціонується як основна політична перспектива України, що стане наслідком уніфікативного процесу повноцінної інтеграції з ЄС.
У зв’язку з тим, що абсолютне верховенство права є основною правовою парадигмою Європейського Союзу, зазначається, що в сучасних реаліях глобальної політики для України є ймовірність потрапити в залежність від вимушеної імплементації норм законодавства Європейського Союзу та втратити суверенну складову власного національного курсу політичного розвитку.
Наголошується на безспірних перевагах статусу національних держав, які залишаються у децізіоністському вимірі власних законодавств, що дозволяє їм вести незалежну політику та мати власний шлях розвитку стосовно особистих цілей національного розвитку.