Гуманітарна політика як інструмент подолання кризи громадянської ідентичності

Анотація

У статті проаналізовано особливості та перспективи використання гуманітарної політики як інструменту запобігання та подолання кризи громадянської ідентичності.
Встановлено, що у більшості випадків громадянська ідентичність визначається через самоусвідомлення і самоідентифікацію громадянина із конкретною державною, тобто її громадянською спільнотою, незалежно від етнічного коріння та національного походження. Формування громадянської ідентичності є одним із ключових завдань гуманітарної політики держави,
З’ясовано, що в умовах глобалізації особливого значення набуває проблематика подолання кризи громадянської ідентичності, що може включати в себе цілеспрямовану політику держави у сферах формування світогляду, національної самосвідомості і менталітету, національного характеру, історичної та етнонаціональної пам’яті, підтримання національних традицій, символів та стереотипів поведінки громадян.
Окреслено типи ідентичності, які можуть бути об’єктом гуманітарної політики держави та узагальнено досвід демократичних країн у сфері реалізації гуманітарної політики як інструменту подолання кризи громадянської ідентичності.
Доведено, що гуманітарна політика держави має бути спрямована на зміцнення передусім суверенітету, й у деяких випадках може не бути тотожною з гуманітарними політиками окремих культурних груп, які утворюють громадяни цієї держави. Крім випадків, коли такі культурні групи розраховують на державне сприяння їхнім інтересам й беруть на себе певні зобов’язання щодо підтримки держави.
Підсумовано, що якісні демократичні перетворення в усіх сферах новітнього українського суспільства потребують формування адекватної національної концепції взаємодії громадянського суспільства й держави, юридичне та моральне підґрунтя якої вже закладено.