Культурно-освітня стратегія КНР у зовнішній політиці

Анотація

Актуальність дослідження визначається тим, що незважаючи на відносну розробленість тематики «м’якої сили» та «м’якої сили культури» у зовнішній (та внутрішній) політиці Китаю, фокус попередніх досліджень безпосередньо не наведений на культурно-освітню стратегію КНР у зовнішній політиці.
Метою нашого статті є дослідження культурно-освітньої стратегії КНР у зовнішній політиці. В основі дослідження лежать системний і міждисциплінарний підходи. Застосовані такі загальнонаукові методи пізнання як індукція і дедукція, аналіз і синтез, порівняння й аналогія, узагальнення й абстрагування, а також такі спеціально-наукові методи як дескриптивний і прогностичний, соціологічний і контент-аналіз, історико-генетичний і проблемно-хронологічний. Зрештою, це дозволило розкрити характер і перспективи освітньо-культурної стратегії КНР у зовнішній політиці.
Було наочно продемонстровано, що на думку китайських дослідників та китайського керівництва, ядром «м’якої сили культури» КНР мають стати елементи соціалістичної та традиційної культури Китаю, адаптовані до сучасних реалій. Вони вважають, що у процесі побудови «м’якої сили культури» Китаю слід додержуватись необхідного балансу між соціалістичними та традиційними національними ідеями, сучасними елементами масової культури та універсальними загальнолюдськими цінностями, які всі разом найефективніше забезпечать привабливість національної культури Китаю всередині країни та за її межами.
Було встановлено, що зовнішня культурна політика КНР спирається на різноманітні ресурси і розгортається у різних сферах, серед яких суспільні, гуманітарні та природничі науки, література, мистецтво, телебачення, радіо, кіно, спорт, туризм тощо. Значною різноманітністю характеризуються і форми такої співпраці: китайські мовні курси, культурні фестивалі, наукові школи та конференції, свята, виставки, обміни делегаціями та творчими колективами. Особливе значення надається гуманітарним обмінам: культурним (зокрема просуванню національних «культурних марок», серед яких пекінська опера, китайське циркове та бойове мистецтва) та освітнім (запрошенню до КНР іноземних студентів і викладачів, і створенню для них найбільш сприятливих умов тощо).