Зловживання нео-мілітарною демократією або становлення квазі-мілітарної демократії: кейс Данії під час кризи

Анотація

У державах-членах Європейського Союзу відчувається процес регулярного обмеження громадянських прав і свобод, який, на думку дослідників, відбувається після серйозної фінансової кризи 2008 року. Запроваджені обмеження можуть свідчити про процес становлення неомілітарної демократії, про який вперше згадав Карл Левенштейн у своїх працях. Наступні кризи, зокрема так звана криза біженців та пандемія коронавірусу, прискорили цей процес. У результаті держави ЄС почали шукати можливості обґрунтування введених обмежень, у тому числі з використанням рішень, передбачених національними правовими системами. У більшості випадків стали використовуватися «надзвичайний стан» або «стан стихійного лиха», що дозволяють істотно обмежити свободу громадян з метою їх безпеки та збереження громадського порядку. У Данії, однак, така форма запобігання ніколи не використовувалась, і внаслідок цього було розпочато роботу над змінами в законодавстві, що дозволили б використовувати рішення, що роками існували в національному законодавстві інших держав-членів ЄС. Метою статті є пошук відповіді на питання щодо визначення місця Данії на континуумі, що знаходиться між двома процесами: зловживання нео-мілітарною демократією та перетворення у квазі-мілітарну демократію для виправдання введених обмежень перед прийняттям нового правового рішення. Аналіз спирається на метод якісного аналізу джерел. Основні джерела, які було піддано аналізові – Конституція Данії та внесені зміни до Закону Данії про епідемії.
Це дослідження покликане поглибити розуміння нових мілітарних демократій, що обмежують права і свободи громадян методами правового регулювання. Дослідження також дає змогу оновити та суттєво розширити вживану раніше концепцію мілітарної демократії, що спочатку стосувалась лише Веймарської республіки.
Основний аргумент полягає в тому, що використання «надзвичайного стану» або «стану стихійного лиха» в Данії може призвести до суттєвого обмеження прав і свобод громадян, що, з одного боку, спрямоване на протидію серйозній загрозі пандемії коронавірусу, а, з іншого боку, є рішенням, що сприяє демократичному відступу. Це також сприяє збільшенню повноважень урядів і є правовим інструментом для впровадження недемократичних рішень.