Цінності екологічної безпеки як соціокультурні регулятори соціуму

Анотація

Проаналізовано місце і роль цінностей екологічної безпеки в процесі цивілізаційного розвитку. З’ясовано, що значне погіршення якості життя має окреслений екологічний контекст, оскільки людство не завжди в змозі контролювати ті сили і технології, які воно створило, що і призвело до глобального апокаліпсису, що є свідченням вичерпності можливостей саморегуляції біосфери в умовах постійного зростання інтенсивності людської діяльності в природі.
Досліджено, що глобальна екологічна криза є наслідком дії багатьох чинників. Це і споживацький підхід до природи, і природоруйнівний тип індустріального розвитку, і нерегульоване зростання народонаселення, і некомпетентність відповідних служб тощо. Однак є ще одна і, певно, найсуттєвіша причина екологічної кризи – глобальне падіння духовності і моральності, низький рівень екологічної освіти, екологічної культури загалом переважної частини мешканців планети. І так, на жаль, було завжди. Однак, останні десятиліття відзначаються особливим цинізмом: сплеск колективного егоїзму, нігілізму, локальних і регіональних збурень у суспільствах, планетарна епідемія аморальності, злочинності, алкоголізму, наркоманії, проституції, тотальної легковажності, бездумності й жадоби швидкої наживи, індивідуальна деградація в різних проявах, ріст корупції, некомпетентності при вирішенні людино-природних проблем.
Підсумовується, що ступінь суспільного поступу і цивілізованості не може вимірюватися лише кількісними показниками виробленого, а насамперед станом здоров’я людини, низкою моральних і духовних критеріїв. Отже, людство мусить переглянути свої моральні парадигми, що призвели до деградації екологічної свідомості і знову відчути себе невід’ємною часткою природи. Тільки глибокий переворот у свідомості людей, визнання природного довкілля як неперехідної життєстверджуючої цінністі може забезпечити екологічно безпечне середовище проживання і врятувати цивілізацію від подальшої руйнації