Цінності екологічної безпеки як соціокультурні регулятори соціуму

Автор(и)

  • М. І. Хилько Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI:

https://doi.org/10.31558/2519-2949.2021.3.15

Ключові слова:

цінності екологічної безпеки; екологічна криза; екологічна освіта; екологічна свідомість; цивілізація

Анотація

Проаналізовано місце і роль цінностей екологічної безпеки в процесі цивілізаційного розвитку. З’ясовано, що значне погіршення якості життя має окреслений екологічний контекст, оскільки людство не завжди в змозі контролювати ті сили і технології, які воно створило, що і призвело до глобального апокаліпсису, що є свідченням вичерпності можливостей саморегуляції біосфери в умовах постійного зростання інтенсивності людської діяльності в природі.
Досліджено, що глобальна екологічна криза є наслідком дії багатьох чинників. Це і споживацький підхід до природи, і природоруйнівний тип індустріального розвитку, і нерегульоване зростання народонаселення, і некомпетентність відповідних служб тощо. Однак є ще одна і, певно, найсуттєвіша причина екологічної кризи – глобальне падіння духовності і моральності, низький рівень екологічної освіти, екологічної культури загалом переважної частини мешканців планети. І так, на жаль, було завжди. Однак, останні десятиліття відзначаються особливим цинізмом: сплеск колективного егоїзму, нігілізму, локальних і регіональних збурень у суспільствах, планетарна епідемія аморальності, злочинності, алкоголізму, наркоманії, проституції, тотальної легковажності, бездумності й жадоби швидкої наживи, індивідуальна деградація в різних проявах, ріст корупції, некомпетентності при вирішенні людино-природних проблем.
Підсумовується, що ступінь суспільного поступу і цивілізованості не може вимірюватися лише кількісними показниками виробленого, а насамперед станом здоров’я людини, низкою моральних і духовних критеріїв. Отже, людство мусить переглянути свої моральні парадигми, що призвели до деградації екологічної свідомості і знову відчути себе невід’ємною часткою природи. Тільки глибокий переворот у свідомості людей, визнання природного довкілля як неперехідної життєстверджуючої цінністі може забезпечити екологічно безпечне середовище проживання і врятувати цивілізацію від подальшої руйнації

Посилання

Веpнадский В.И. Химическое стpоение биосфеpы Земли и ее окpужения. Москва: Наука, 1965. 374 с.

Хилько М.І. Екологізація політики. Київ.: ВАДЕКС, 2014. 344 с.

Браун Л.Р. Виклик нового століття. Стан світу 2000. Інститут сталого розвитку; Пер. з анг. Київ: Інтелсфера, 2000. 327 с.

Гоpлинський В.В. Філософія безпеки і сталого людського розвитку: ціннісний вимір. Київ: Вид. ПАРАПАН, 2011. 378 с.

Толстоухов А.В., Хилько М.І. Екобезпечний розвиток: пошуки стратегем. Київ: «Знання України», 2001. 333 с.

Руссо Ж.Ж. Трактаты. Москва: Наука. 1969. 703 с.

Програма дій: Порядок денний на ХХІ століття; Пер. з анг.: ВГО «Україна. Порядок денний на ХХІ століття». Київ: Інтерсфера, 2000. 360 с.

Экологическая антология: Экологические произведения западных авторов / Сов.-амер. гуманитарная инициатива «Голубка»; Редкол.: Г. Уорнер и др. Москва-Бостон, 1992. 267 с.

Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 р. № 2697-VIІІ від 28.02.2019 р. Відомості Верховної Ради. 2019 № 16 ст. 70.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-10-25

Номер

Розділ

Політична культура та ідеологія