Політична трансформація Грузії у постбіполярний період

Автор(и)

  • Л. М. Дунаєва Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

DOI:

https://doi.org/10.31558/2519-2949.2021.1.3

Ключові слова:

демократизація; Грузія; політична трансформація; демократія; політичний режим

Анотація

У статті досліджується процес політичної трансформації Грузії з моменту проголошення її незалежності. Гіпотеза полягає у тому, що політична трансформація Грузії має привести до демократизації її політичного режиму, що розглядається як процес відходу від колишніх радянських практик функціонування політичної системи. Тож, політична трансформація є багатовимірним процесом поступового відходу від соціалізму. Авторка аналізує ряд чинників зміни політичних режимів, від першого демократичного уряду на чолі із Звіадом Гамсахурдією, з якого було розпочато процес політичної трансформації Грузії, приходом до влади Едуарда Шеварднадзе, і його усуненням в результаті масових протестів, які називають «кольоровою революцією» й які привели до перемоги на виборах Міхеіла Саакашвілі, політичну силу якого «Єдиний національний рух» було замінено «Грузинською мрією». Також, у досліджені вивчаються особливості політичного режиму Грузії, розглядається процес встановлення та розвитку владних відносин, визначено основні тенденції та зв’язки, які безпосередньо впливали на процес становлення політичної системи після здобуття незалежності у 1991 році. Метою дослідження є виявлення основних причин, які перешкоджали процесу демократизації Грузії, що сприяє розумінню закономірностей демократичного розвитку політичної системи країни. Основними методами є емпіричний, проблемно-хронологічний, й метод кейс-стаді. У результаті дослідження було зроблено висновок, що політичній трансформації Грузії притаманне поєднання авторитарних та демократичних тенденцій. Трансформаційний процес країни не був простим й однорідним, й започаткований процес демократизації у Грузії є результатом розпаду радянської системи, який наразі можна охарактеризувати як незавершений перехід до консолідованої демократії. Проте, враховуючи прагнення Грузії стати членом НАТО та Європейського Союзу, вирішення проблеми сецесіоністських регіонів на шляху розбудови демократичної держави є найважливішим.

Посилання

Особливості суспільно-політичної модернізації країн пострадянського простору: монографія / ред. А. Г. Бульвінського. Київ : Ін-т всесвіт. історії НАН України, 2017. 288 с.

Паска О. Становлення та розвиток інституту президентства у посткомуністичній Грузії. Ефективність державного управління. 2016. № 3. С. 95 – 101. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efdu_2016_3_11.

«Суспільний ідеал» і «політичний інтерес»: теоретичне осмислення і практика країн світу / кер. авт. колективу А. Кудряченко. Київ: Держ. установа «Ін-т всесвіт. історії НАН України, 2019. 77 с.

Хейл Г. Президентський режим, революція і демократія. Pro et Contra. 2008. № 1. С. 6 – 21.

Долидзе В. М. Посткоммунистическая трансформация и циклы политического развития Грузии. Постсоветские исследования. 2019. № 1. С. 885 – 892.

Кухианидзе А. Демократия и политическая трансформация в Грузии (1991–2018). Восток Европы. 2018. № 2. С. 137 – 155. URL: https://doi.org/10.17951/we.2018.4.2.137.

Прокофьев А. В. Институциональные факторы трансформации политических режимов Грузии, Киргизии и Украины (начало 2000-х годов). Политическая экспертиза: ПОЛИТЭКС. 2010. № 2. С. 116 – 132.

Hale H. Regime Cycles. Democracy, Autocracy, and Revolution in Post-Soviet Eurasia. World Politics. 2005. No. 10. P. 137 – 139.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-04-14

Номер

Розділ

Політичні інститути та процеси