Економізація зовнішньої політики незалежної України

Анотація

У статті розкриваються сутнісні характеристики економізації зовнішньої політики України, етапи її становлення. Доводиться, що провідні світові держави мають тривалий напрацьований досвід економізації зовнішньої політики, який базується на постулаті забезпечення економічного зростання та сприяння добробуту як її головної мети. Формування засад економічної політики зовнішніх інституцій України відбувається у поєднанні радянських традицій та зразків світової практики. Акцентується увага на негативному впливі різновекторної зовнішньої політики головних акторів України на її економізацію. Стверджується, що економічна дипломатія перебуває у постійному процесі реформування, яке є не завжди послідовним, що негативно впливає на її результативність. Дипкорпусу не вистачає кваліфікованих кадрів-менеджерів саме зовнішньоекономічної діяльності. Вкрай необхідним є активний розвиток інститутів «недержавної дипломатії». Поки що не знайдено ефективну модель залучення громадянського суспільства. Зосереджується увага на важливості співпраці України з міжнародними організаціями в умовах збройного конфлікту на Сході та різкого скорочення експортно-імпортних операцій з Росією. Зроблено висновки, що в умовах глобалізації зростає роль соціальної функції МЗС України та її дипломатичного корпусу, яка полягає у інформаційному забезпеченні та правовому захисті українських громадян за кордоном. Зовнішньоекономічним інституціям потрібно максимально сприяти експортерам продукції з високою доданою вартістю. Провладнім колам України не завжди вистачає розуміння або бажання розуміти, що потужна економічна складова зовнішньої політики нашої держави та ефективна діяльність економічної дипломатії, що її втілює, є вагомим внеском у могутність економіки України, а отже її національної безпеки, безпеки кожного громадянина. Залишається значною мірою невирішеною проблема розмежування функцій провладних інституцій, насамперед що стосується повноважень адміністрації/офісу президента та міністерства закордонних справ. В основі успішної експортної експансії України мають бути більш фундаментальні системні інструменти, ніж прийнята Стратегія експорту. Існує нагальна потреба не тільки збереження, але й вдосконалення загальної стратегії зовнішньої політики, укріплення її пріоритетних напрямів та базових принципів.