Емоційність політичної взаємодії (за матеріалами цифрових дискурсів України та РФ)
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2020.3.9Ключові слова:
цифровий політичний дискурс; цифровізація; Україна; Росія; політичні емоціїАнотація
У дослідженні здійснено компаративний аналіз українського та російського неофіційних цифрових дискурсів за показниками інтенсивності політичної взаємодії та емоційності. Матеріалом для дослідження стали видання «Українська правда» та «Лента.ру». Період дослідження: 2005-2019 роки. Показники вираховувалися із допомогою комп’ютерних програм, написаних мовою Python. Зафіксовано різницю між обидвома дискурсами, особливо у період із 2005-2013 років. За показником інтенсивності політичної взаємодії – із більшими значеннями в Україні (із 1,4 до 0,9) і значно меншими в РФ (на рівні 0,41-0,47). У 2014-2015 роках в Україні показник інтенсивності знизився до 0,86-0,88, а в РФ спостерігалося незначне зростання, що пов’язуємо зі зміною інформаційної політики російського видання за часів «гібридної» війни. Загальна тенденція в українському політичному дискурсі – до спадання інтенсивності політичної взаємодії, що пов’язуємо із низкою факторів, у тому числі, із цифровізацією неофіційного масмедійного дискурсу. Ще одну відмінність між обидвома дискурсами знайдено за показником емоційності. Високі показники (0,35-0,42) в Україні у 2005-2013 роках та низькі в Росії (0,19-0,22). При цьому знаходимо позитивну кореляцію між показником інтенсивності політичної взаємодії та емоційністю в Україні та не знаходимо такої в Росії, що свідчить про те, що політична взаємодія в РФ не передбачає емоційності. Після 2014 років показники емоційності наближаються один до одного (в Україні – спадає, в РФ – зростає). Ще одна відмінність між дискурсами обидвох країн – в емоційності повідомлень про політичних акторів (перших осіб держав). Тут, аналогічно, до 2013 знаходимо значну відмінність (із високою емоційністю повідомлень про Ющенка та Януковича (хоча в останньому випадку – спостерігаємо поступове спадання показника)). У часи Порошенка продовжуємо фіксувати низькі показники, тим не менш, у 2019 році спостерігаємо найвищий показник за параметром. У РФ найменш емоційним є період Медведєва, що додатково свідчить про імітативний характер зміни влади в цій країні, а з 2014 року спостерігаємо зростання показника. Таким чином, показники емоційності та інтенсивності політичної взаємодії на початковому етапі цифровізації є важливими для того, щоб відрізнити авторитарний (російський) та перехідний (український) режими.
Посилання
Балабан Р. Політичний режим в Україні в аспекті суспільних цінностей. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса, 2012. № 6. С. 253-268.
Вайс М., Померанцев П. Повелителі брехні: інформація, культура та гроші на службі Кремля. Критика. URL: https://krytyka.com/ua/articles/povelyteli-brekhni-informatsiya-kultura-ta-hroshi-na-sluzhbi-kremlya (дата звернення: 10.11.2019)
Дейвіс Н. Новини пласкої землі. Київ: Темпора, 2011.
Євтушенко О. Політичний режим та його роль у регулюванні взаємовідносин суспільства й держави. Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія"] Серія : Політологія, 2016. № 284(272), 12-16.
Мацишина І. Конструювання політичної реальності України. Вінниця: ТОВ "Твори", 2019.
Мацієвський Ю. Між авторитаризмом і демократією: політичний режим після "помаранчевої революції". Політичний менеджмент. 2006. № 5, 18-32.
Моісеєнко Д. Політичний режим постсоціалістичної України як елемент форми перехідної держави. Публічне право. 2016. № 4, 231-238.
Пантелейчук І. В. Політичний режим в Україні: проблеми демократичного транзиту. Актуальні проблеми державного управління. 2010. № 2, 282-289.
Померанцев П. Нічого правдивого й усе можливе. Львів: Український католицький університет, 2015.
Рудич Ф. М. Політичний режим та народовладдя: методологічний контекст. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2010. № 1, 7-26.
Трач А. С. Політичний режим пострадянської України: між поліцентризмом та моноцентризмом. Актуальні проблеми політики. 2015. № 55, 154-162.
Флах К. Г. Влада і злиденність преси . Київ: Академія української преси, Центр вільної преси, 2015.
Штромайєр, Г. Політика і мас-медіа. Київ: Києво-Могилянська акад, 2008.
BBC. Кто владеет СМИ в России: ведущие холдинги. Русская служба "Би-Би-Си". URL: https://www.bbc.com/russian/russia/2014/07/140711_russia_media_holdings (дата звернення: 10.11.2019).
Chadwick A. The Political Information Cycle in a Hybrid News System: The British Prime Minister and the “Bullygate” Affair. International Journal of Press/Politics. 2011. № 16 (1), 3-29.
Csaky Z. Dropping the democratic facade in Europe and Eurasia. URL: https://freedomhouse.org/report/ nations-transit/2020/dropping-democratic-facade (дата звернення: 10.18.2020).
Demertzis N. Political Emotions. In The Palgrave Handbook of Global Political Psychology / P. Nesbitt-Larking, C. Kinnvall, H. Dekker – editors. Basingstoke: Macmillan Publishers Limited, 2014, 223-241.
Gel’man V. Authoritarian Russia Analyzing Post-Soviet Regime Changes. Pittsburgh: University of Pittsburgh Press, 2015.
Gibson J. A crisis of relevance. Columbia Journalism Review. URL: https://www.cjr.org/special_report/ news-janine-gibson-newspapers-audience.php (дата звернення: 10.18.2020)
Hutchison E., Bleiker R. Theorizing Emotions in World Politics. International Theory. 2014. № 6 (3), 491-514. DOI: 10.1017/S1752971914000232
Iggers J. Good News, Bad News. Journalism. Ethics and the Public Interest. Boulder, Colo.: Westview Press, 1999.
Pleines H. Oligarchs and Politics in Ukraine. Demokratizatsiya: The Journal of Post-Soviet Democratization. 2016. № 24(1), 105-127.
Robinson N. Institutional factors and Russian political parties: the changing needs of regime consolidation in a neo-patrimonial system. East European Politics. 2012. № 28 (3), 298-309. DOI: 1080/21599165.2012.685629
Suárez E. The present crisis of Western democracy is a crisis of journalism. Nieman Reports. URL: https://niemanreports.org/articles/the-present-crisis-of-western-democracy-is-a-crisis-of-journalism/ (дата звернення: 10.18.2020)
Thompson M. Enough Said: What’s Gone Wrong with the Language of Politics? New York: St. Martin’s Press, 2016.
van Dijk T. A. What is Political Discourse Analysis? Belgian Journal of Linguistics. 1997, № 11 (1), 11-52.
Zamyatin K. Russian Political Regime Change and Strategies of Diversity Management: From a Multinational Federation towards a Nation-State. JEMIE. 2016. 15 (1), 19-49.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).