Оnline практики публічної політики в Литві та Україні.

Анотація

У статті досліджено вплив оnline практик взаємодії державної влади та громадянського суспільства на процес формування публічної політики на прикладі перехідних систем Литви та України.

Визначено, що впровадження у публічну політику оnline-практик у Литві забезпечує модернізацію процесу державного управління відповідно до нових умов інституціонального розвитку; сприяє підвищенню ефективності і дієвості інститутів влади та держави; створюються умови для відкритого і прозорого державного управління, а також створюється можливість стійкого зворотного зв’язку між владою та бізнесом і громадянами.

Виявлено, що Україна активно включилася в інтерактивний процес, що можна віднести до позитивних ефектів інституціоналізації публічної політики. Впровадження електронних технологій у сфери публічного управління і розширення інформаційного простору дозволяє державним органам не лише надавати більш якісні послуги, а й провести децентралізацію, одночасно зміцнюючи горизонтальні зв’язки між ланками бюрократичної системи, посилюють зворотний зв’язок між представниками органів влади та громадянами і мають на меті забезпечувати постійне коригування діяльності органів влади з урахуванням побажань і запитів населення.

З’ясовано тенденції інституціоналізації практик публічної політики в оnline-просторі, розкрита специфіка віртуальної діяльності акторів у публічному просторі та ступінь їх впливу на політику. Доведено, що нові інформаційні технології web 2.0 і web 3.0 змінили практику соціального спілкування в цілому і публічну політику зокрема, привели до появи нових інтерактивних інституціональних форм співпраці, що розширило публічний простір і ускладнило систему управління. Зазначено, що вагоме значення в побудові публічної політики “знизу-вверх” чинить рівень розвитку електронного врядування, яке забезпечує активну участь громадськості в державному управлінні. Оnline-інструменти дали поштовх включенню нових механізмів мережевої взаємодії – як для традиційних акторів, так і для новопосталих, створили умови включення більшої кількості громадян до політичного процесу, забезпечили майданчики для комунікації, призвели до появи нових інноваційних інституціоналізованих форм партнерства громадянського суспільства й влади, наповнили новим ідейним змістом публічну політику.