Чисельність комуністичних осередків Закарпаття періоду перебудови.

Анотація

Наукова розвідка розкриває причини, динаміку та наслідки зменшення чисельності комуністичних лав Закарпатського обласного комітету КПРС-КПУ у другій половині 80-х – початку 90-х рр. ХХ ст. внаслідок національно-демократичного руху, що охопив регіон у зазначений хронологічний період. Започаткована компартійним керівництвом СРСР на зламі 1980-х рр. перебудова мала на меті збереження провладного статусу за правлячою КПРС, політикоекономічні засади якої зазнавали таких деформацій, приховати які було вже не можливо. У політичному аспекті вони полягали у зневірі громадян країни щодо ідеологічної доктрини комунізму внаслідок чисельних злочинів комуністичного керівництва минулих десятирічь. У економічному річищі деструктивні явища виражалися у перманентно низькому матеріальному становищі робітників та селян, які офіційно були задекларовані як основна державна й партійна соціальна опора. Однак, «косметичні» реформи не тільки не вирішили вказаних проблем, але й посилили внутрішньопартійні деструктивні явища й значно ослабили комуністичний режим на місцях. Як наслідок, в УРСР відбувається швидке розгортання національно-визвольного руху, що приводить до стрімкого скорочення чисельності місцевих первинних компартійних осередків. Одним із регіонів на тлі якого декомунізаційні процеси розгорталися особливо помітно, були західні області Радянської України до складу яких входило багатонаціональне Закарпаття. У першу чергу зменшення кількості комуністів охопило найбільш чисельні робітничо-селянські соціальні верстви, що вагомо розмивало партійне підґрунтя й позбавляло КПРС-КПУ суспільної підтримки. Ключовими причинами добровільного самопозбавлення членства в партії були політичні, економічні й релігійні вмотивування, які йшли в розріз із ключовими постулатами комуністичної ідеології.

На основі неопублікованих архівних документів та матеріалів періодики здійснено аналіз причин низхідної динаміки чисельності комуністичних лав Закарпаття як ілюстратора стрімкого розгортання антикомуністичного руху спричиненого прагненням патріотично налаштованої української громадськості до відновлення державної самостійності України.

У Закарпатській області УРСР у 1988–1991 рр., на хвилі демократичного а згодом й національно-визвольного руху, компартійного членства добровільно позбавилось 6 806 комуністів, що становило 14% їх обласної кількості. Хоча у 1988 р. таких випадків офіційно не зафіксовано, у 1989 р. членських квитків за власним бажанням позбулося 76 комуністів, у 1990 р. – 2 430, у 1991 р. – 4 300. Такого скорочення, особливо у робітничо-селянському середовищі, яке становило соціальну опору правлячої партії, регіональні партійні осередки Закарпаття не знали з моменту їх створення у 1945 р. Решта членів КПРС-КПУ висловлювали пасивний протест, номінально перебуваючи у компартійних лавах, не сплачуючи членських внесків та не виконуючи партійних доручень, чим ставили себе поза партією. Цей стан слід кваліфікувати як банкрутство комуністичної доктрини у регіоні, що стало наслідком антикомуністичного руху патріотично налаштованої громадськості Закарпаття, який не в останню чергу уможливив відновлення державної самостійності України.