Фінансова спроможність волонтерських ініціатив в Україні в умовах воєнного стану: джерела, ризики та чинники стійкості

Анотація

У статті досліджено фінансову спроможність волонтерських ініціатив в Україні в умовах правового режиму воєнного стану та визначено основні джерела, ризики й чинники їх фінансової стійкості. Проаналізовано трансформацію ресурсного забезпечення волонтерського сектору після початку повномасштабного вторгнення, зокрема масштабування індивідуального донорства, цифрового краудфандингу, корпоративної підтримки, міжнародного грантового, діаспорного та криптовалютного фінансування. Показано, що цифровізація фінансової мобілізації сприяла зростанню швидкості та масштабів залучення ресурсів, тоді як корпоративна підтримка та регулярне донорство створюють передумови для більшої передбачуваності фінансових надходжень. Окрему увагу приділено криптовалютним пожертвам як додатковому транскордонному каналу ресурсної мобілізації та визначено його переваги й ризики. На основі емпіричних матеріалів висвітлено значення інституціоналізації, диверсифікації джерел фінансування, репутаційної довіри та діаспорної підтримки для забезпечення діяльності волонтерських організацій. Виявлено основні системні ризики фінансової спроможності: донорську втому, залежність від грантових циклів, нерівність доступу до інституційного фінансування, шахрайські збори та недостатній рівень фінансової підзвітності окремих ініціатив. За допомогою SWOT-аналізу систематизовано сильні й слабкі сторони, можливості та загрози фінансового забезпечення волонтерського сектору. Обґрунтовано, що перспективи переходу від реактивної ресурсної мобілізації до стійкішої фінансової моделі пов’язані з диверсифікацією джерел, розвитком регулярного донорства, довгострокового корпоративного партнерства, соціального підприємництва та ендавментних механізмів. Встановлено, що фінансова стійкість волонтерських ініціатив визначається не домінуванням окремого джерела фінансування, а здатністю поєднувати різні канали ресурсного забезпечення зі збереженням організаційної автономії, прозорості та довіри донорів. Окремо проаналізовано динаміку 2025–2026 рр.: рекордне зростання надходжень на провідні фандрейзингові платформи на тлі скорочення масового мікродонорства, поглиблення кризи довіри та донорської втоми, а також вплив призупинення фінансування USAID на грантову залежність сектору.