Цифровий авторитаризм та стекактивізм
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2026.2.12Ключові слова:
алгоритмічні медіа, гетеротопія, ідентичність, користувач, стекактивізм, стеки, цифровий авторитаризмАнотація
Розвиток цифрових медіа та різноманіття підходів аналізу цифрового простору є свідченням того, що сучасний світ є цифровізованим. Майже всі сфери повсякденного життя відтворюються за допомогою алгоритмів, які мали б спрощувати рішення важливих питань. Делегування цифровому інтелекту права інформувати та надавати сценарій для прийняття рішень створило ілюзію свободи та об’єктивності. У цьому дослідженні аналізується цифровий простір як комунікаційні зв’язки за М.Фуко, де алгоритмічні платформи розуміються як гетеротопії. Оскільки кожна алгоритмічна платформа має свою внутрішню структуру, правила та логіку взаємодії, вона може вступати у конфлікт з цифровим простором або його доповнювати своєю різноманітністю. Водночас, обчислювальні структури кожного алгоритму створюються та функціонують навколо користувача як ресурсу медіа. Збір інформації про користувачів на «вході» кожного алгоритмічного медіа надає модель поведінки та цінностей для користувача на «виході». Оскільки FB, TikTok, Instagram, X, Zoom, Threads, YouTube та інші алгоритмічні медіа функціонують за власними алгоритмами, вони не тільки утворюють кордони для комунікації, вони утворюють ілюзії. Що за Г.Башляром є іншим простором, який має генеруватися уявою суб’єкта. Проте, цю функцію генерування мрій сьогодні перехопили алгоритмічні медіа, що утворили цифровий авторитаризм. Який Шошана Зубофф трактує як «наглядовий капіталізм». Пропозиції мрій всередині кожного алгоритмічного медіа підпорядковані правилам своєї гетеротопії. Що конструює цифрову версію користувача та розщеплює його на множинність алгоритмічних ідентичностей. У статті досліджено концепцію стеку Б.Бреттона як вертикальну шестишарову модель, що перетворює користувача на об’єкт монетизації та впливу. Також розглянуто феномен «стекактивізму» Г. Ловінка як стратегії інтерактивного спротиву та хакактивізму.
Посилання
Bachelard G. (1969). The Poetics of Reverie. Childhood, language, and the cosmos / transl. from the French by D. Russell. Boston : Beacon press, 263 p.
Bratton B. H. (2015). The stack: on software and sovereignty. Cambridge, MA : MIT Press, 520 p.
Deleuze G. (2006). Post-scriptum sobre las sociedades de control. Polis. Revista Latinoamericana. № 13. URL: http://journals.openedition.org/polis/5509.
Faramelli A., Piper I. (2023). Everybody wants to be a fascist online: Psychoanalysis and the digital architecture of fascism. CLCWeb: Comparative Literature and Culture. Vol. 24, № 4. Art. 6.
Foucault M. (1984). Dits et écrits 1984, Des espaces autres (conférence au Cercle d'études architecturales, 14 mars 1967). Architecture, Mouvement, Continuité. № 5. P. 46-49.
Foucault M. (1967). Of Other Spaces. Heterotopias. URL: https://foucault.info/documents/heterotopia/foucault.heteroTopia.en/ .
Gagrčin E., Naab T. K., Grub M. F. (2026). Algorithmic media use and algorithm literacy: An integrative literature review. New Media & Society. Vol. 28, № 1. P. 423-447.
Jacobsen B. N. (2023). Regimes of recognition on algorithmic media. New Media & Society. Vol. 25, № 12. P. 3641-3656.
Kitchin R. (2019). Thinking critically about and researching algorithms. The social power of algorithms. London : Routledge. P. 14-29.
Leonardi P. M., Nardi B. A., Kallinikos J. (Eds.). (2012). Materiality and organizing: Social interaction in a technological world. Oxford : Oxford university press. 378 p.
Liang M. (2022). The end of social media? How data attraction model in the algorithmic media reshapes the attention economy. Media, Culture & Society. Vol. 44, № 6. P. 1110-1131.
Lovink G. (2022). In der Plattformfalle. Plädoyer zur Rückeroberung des Internets / Übers. aus dem Engl. P. Ilyes, J. S. Theodor. Bielefeld : Transcript Verlag. 164 s. (Digitale Gesellschaft ; Bd. 52).
Maine I. (2019). Google’s Exit from China. Medium. 14 May. URL: https://medium.com/@izaakmaine/googles-exit-from-china-ce778cbd8609 .
Mann M. (2012). The sources of social power. Vol. 1: A history of power from the beginning to AD 1760. Cambridge : Cambridge University Press. 574 p.
Manovich L. (2013). Software takes command. Vol. 5. New York : A&C Black. 358 p.
Napoli P. M. (2014). Automated media: An institutional theory perspective on algorithmic media production and consumption. Communication theory. Vol. 24, № 3. P. 340-360.
Ohme J. (2021). Algorithmic social media use and its relationship to attitude reinforcement and issue-specific political participation – The case of the 2015 European immigration movements. Journal of Information Technology & Politics. Vol. 18, № 1. P. 36-54.
Scheffauer R., Goyanes M., Gil de Zúñiga H. (2024). Social media algorithmic versus professional journalists’ news selection: Effects of gatekeeping on traditional and social media news trust. Journalism. Vol. 25, № 4. P. 755-778.
