Цифрова суверенність та е-демократія: баланс між безпекою даних та прозорістю політичного процесу

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз взаємозв’язку між цифровою суверенністю та електронною демократією в умовах інтенсивної цифровізації політичних процесів. Дослідження зосереджене на виявленні ключового балансу між необхідністю забезпечення кібербезпеки, захисту персональних і державних даних та збереженням прозорості й відкритості політичного процесу. Обґрунтовано, що цифрова суверенність виступає багатовимірною категорією, яка охоплює технологічний контроль над інфраструктурою, нормативне регулювання цифрового простору та політичну автономію держав у глобальному цифровому середовищі. Електронна демократія розглядається як інструмент підвищення політичної участі громадян, розвитку підзвітності влади та зміцнення довіри до інститутів управління. Проаналізовано досвід ЄС як провідної моделі «людиноцентричної цифровізації», що базується на поєднанні високих стандартів захисту даних, регулювання цифрових платформ та стратегічного розвитку штучного інтелекту. Показано, що ЄС прагне одночасно забезпечити технологічну автономію та гарантувати демократичні права громадян, однак стикається з викликами алгоритмічної непрозорості, дезінформації та залежності від глобальних технологічних корпорацій. Окрему увагу приділено механізмам протидії інформаційним загрозам і розвитку цифрових інструментів участі, включаючи електронне голосування, петиції та платформи відкритих даних. Визначено, що для України проблема балансу між безпекою та прозорістю набуває особливої актуальності в умовах війни та гібридних загроз. Підкреслено необхідність гармонізації національного законодавства з європейськими стандартами, розвитку кіберзахисту, цифрової інфраструктури та підвищення рівня цифрової довіри громадян. Зроблено висновок, що ефективна модель цифрової суверенності та е-демократії можлива лише за умови інтегрованого підходу, який поєднує правові, технологічні та інституційні механізми.