В'язнича субкультура або національна в'язнича культура: імпорт російських неоколоніальних наративів у 21 столітті

Анотація

Стаття присвячена походженню російської кримінальної та в’язничної субкультури та сучасному стану цього явища. У статті аналізуються передумови формування цього явища, яке імпортується Російською Федерацією в рамках її імперіалістичної неоколоніальної політики, спрямованої на відновлення «радянського простору». Для аналізу передумов виникнення російської кримінальної та в’язничної субкультури необхідно розглянути великий комплекс історичних, культурних, політичних, географічних та економічних факторів, які разом створили явище, що не мало аналогів в історії. Ані депортація злочинців британським урядом до Нового Світу в XVII столітті, ані депортація засуджених британським урядом до Австралії в XIX столітті, ані депортація небезпечних злочинців (relégués) до Французької Гвіани та інших колоній у 19-20 століттях французьким урядом не створили культурно-кримінально-в’язничного явища, яке почало формуватися за часів Великого Князівства Московського, значно посилилося за правління Петра I і остаточно сформувалося в другій половині 19 століття. Більше того, світова історія не знає інших прикладів таких державних утворень, як В’ятська республіка XIV-XV століть, заснована професійними злочинцями, економічна база якої ґрунтувалася на професійній та організованій злочинній діяльності. Походження російської кримінальної та в’язничної субкультури можна простежити задовго до створення Радянського Союзу і навіть задовго до того, як російська модель політичних і державних структур розпалася в 1917 році. Вона залишалася майже незмінною до початку радянського періоду, коли була трансформована для задоволення потреб сталінської індустріалізації. Більше того, помножений на феномен радянського ГУЛАГу, російський колоніально-карально-в’язничний політичний комплекс створив нове явище, яке, як виявилося, є дуже корисним для сучасної російської імперіалістичної політики з точки зору забезпечення безперебійного джерела рекрутів для військових операцій у війні проти України в 21 столітті («Феномен Вагнера»). Для аналізу явища пострадянської кримінальної та в’язничної субкультури та її імпортування сучасними російськими політичними елітами обмеження наукових досліджень лише періодом після 1917 року є фундаментальною методологічною помилкою. Така помилка унеможливлює вивчення реальних передумов симулякру сучасної російської кримінальної та в’язничної субкультури, яка, підкреслюємо, втратила префікс «суб» і стала національною кримінальною та в’язничною культурою.