Причини «Ірангейту» ХХ століття та актуальність його уроків для зовнішньополітичної стратегії Сполучених Штатів Америки

Анотація

Досліджується внутрішньополітичний розвиток і зовнішня політика США в один із гострих періодів президентства Р. Рейгана. Метою статті є висвітлення політичної кризи 1986–1987 рр. в Сполучених Штатах, відомої під назвами «Іран–контрас» та «Ірангейт». При цьому автором, покладаючись на аналіз мемуарної літератури як основного та унікального джерела дослідження, вирішувались завдання: проаналізувати розвиток політичної кризи і зробити порівняльний аналіз поглядів на проблему учасників і сучасників подій. Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань було застосовано порівняльно-історичний та системний методи, які дають можливість об’єктивного висвітлення предмету наукової розробки. Ключовим в афері «Іран–контрас», на думку автора, було наступне - починаючи з 1950-х років, Сполучені Штати бажали доступної для себе нафти близькосхідного регіону. Забезпечення американської економіки доступною для неї нафтою близькосхідного регіону залишатиметься імперативом діяльності наступних адміністрацій. Благе бажання президента Р. Рейгана покінчити з практикою взяття терористами в заручники співвітчизників мало широку підтримку серед американських громадян. Але реалізовувалось воно в умовах політичного життя, коли мало місце жорстке протистояння виконавчої і законодавчої гілок влади, в умовах відомчої боротьби за вплив на президента, а ключові діючі особи та їх оточення, яке отримало необмежену владу, не нехтували принципом: мета виправдовує засоби, що врешті-решт вилилось в політичну кризу. Разом з тим політична криза середини 1980-х років була породженням курсу американського керівництва на відновлення домінуючих позицій країни в зоні Перської затоки та в цілому політики посилення глобального лідерства Сполучених Штатів. Правлячі кола країни не вважали недоречним використання незаконних засобів для захисту своїх економічних і реалізації стратегічних інтересів, як вони їх розуміли.