Концептуальні моделі тристоронньої енергетичної дипломатії

Анотація

В роботі проаналізовано концептуальні моделі тристоронньої енергетичної дипломатії. Визначено, що проблеми енергетичної безпеки нещодавно з усією гостротою постали перед країнами Глобальної Півночі. Проблеми з ланцюгами постачання та протекціоністська політика вивели енергетичну кризу на перший план під час пандемії COVID-19, яка загострилася через подальше російське вторгнення в Україну у 2022 році. Енергетична безпека – це безперервна доступність енергії у різних формах, у достатній кількості та за прийнятними цінами – має багато аспектів. Вона означає обмежену вразливість до тимчасових або тривалих перебоїв у постачанні імпортних енергоносіїв. Це також означає наявність місцевих та імпортованих ресурсів для задоволення, з часом і за розумними цінами, зростаючого попиту на енергію. Екологічні виклики, лібералізація і дерегуляція, а також зростаюче домінування ринкових сил мають глибокі наслідки для енергетичної безпеки. Енергетичну безпеку необхідно досліджувати на кількох рівнях: глобальному, щоб забезпечити достатність ресурсів; регіональному, щоб забезпечити можливість створення мереж і торгівлі; на рівні країни, щоб забезпечити національну безпеку постачання; і на рівні споживача, щоб забезпечити задоволення споживчого попиту. Зазначено, що моделі конкурентної та кооперативної країни-партнера з їхніми моделями тристоронньої дипломатії краще описують специфіку традиційної європейської політики енергетичної безпеки, ніж модель позитивної держави. Аналогічно, дві альтернативні моделі країни можуть краще проілюструвати рівновагу, що виникає в результаті розпаду первісної системи, і різні типи політичних взаємодій, вбудовані в нове інституційне, ідеологічне і ринкове середовище енергетичної безпеки ЄС, ніж регуляторна країна. Цими моделями є країна-постачальник і країна-каталізатор. Країна-постачальник базується на ринковому підході до енергетичної політики, відводить обмежену роль державному втручанню і характеризується багатосторонніми моделями енергетичної дипломатії. З іншого боку, країна-каталізатор підкреслює поєднання ринкових інструментів з більш прямими та спеціальними формами державного втручання. Вона також підкреслює активну роль державних агентів як осіб, що приймають стратегічні рішення в умовах лібералізованої ринкової структури, та їхню широку участь у мережевій моделі енергетичної дипломатії.