Методи дискурсивної психології у дослідженні політичного популізму: доцільність і можливості застосування
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2024.3.11Ключові слова:
політичний популізм, дискурсивна психологія, методи дискурсивної психології, дискурс-аналіз, політичний дискурсАнотація
У статті розкривається актуальність дослідження популістського політичного дискурсу в контексті сучасних суспільно-політичних процесів, обґрунтовується необхідність пошуку ефективного інструментарію для розв’язання дослідницьких завдань. Наголошується на тому, що багатоаспектність дослідження популізму (як політичної технології, як специфічного характеру політичної діяльності, як суспільно-політичного феномена, як ідеології тощо) актуалізує проблему пошуку ефективних методів його дослідження, визначення сутності цього явища політичної реальності. В цьому контексті аналізується потенціал методів дискурсивної психології як можливого інструменту дослідження політичного популістського дискурсу. Дискурсивна психологія визначається як один із напрямів соціального конструктивізму. Розкриваються можливості використання інструментів цієї галузі знань для дослідження популістського дискурсу. Окремо аналізуються можливості дискурс-аналізу та його застосування для декодування смислів, інтерпретації інформації в процесі соціальної взаємодії. Показано, що учасники цієї взаємодії дискурсивною психологією розглядаються з одного боку, як продукти певних дискурсів, з другого – як їх продукувачі, як агенти культурного відтворення і соціальних змін. Проаналізовано основні теоретичні та емпіричні дослідження дискурсу, які сформувалися в межах дискурсивної психології. Розкрито основні положення постструктуралістської теорії М. Фуко в основі якої покладено аналіз взаємопов’язаності дискурсу, влади й суб’єкта. Висвітлено основні положення теорії інтеракціонізму та проаналізовано підхід до дискурсу як вияву внутрішнього світу людини, який формується в процесі соціальної інтеракції – своєрідного «обміну символами» через взаємодію. З опертям на результати дослідження Дж. Поттера та М. Уезерелла, проаналізовано спробу, в межах синтетичного підходу, поєднання цих двох парадигм. Виокремлено основні принципи дискурсивної психології, використання яких є, на думку авторки, доцільним для дослідження політичного популістського дискурсу. У результаті дослідження авторка дійшла висновку про доцільність використання методів дискурсивної психології як інструменту дослідження політичного популістського дискурсу, значний евристичний потенціал виокремлених методів для політичної науки, зокрема у лінгвістично-дискурсивних дослідженнях політичного популістського дискурсу.
Посилання
Harrе R., Gillett G. The Discursive Mind. Thousand Oaks, California : Sage, 1994. URL: https://doi.org/10.4135/9781452243788
Выготский Л. С. Психологические исследования. Москва, 1934. 362 с.
Бодуэн де Куртенэ И. А. Избранные труды по общему языкознанию. В 2-х томах. Т. 1. Москва : Изд-во Академии наук СССР, 1963. 384 с.
Пряженцева К. В. Лінгвістичний поворот в філософії та його вплив на філософію науки : автореф. дис. … канд. філос. наук : 09.00.09. Київ : Ін-т філос. ім. Г. С. Сковороди НАН України, 2000. 16 с.
Корабльова Н. С. Дискурсивна психологія як відповідь на психологію когнітивну. URL: https://scienceandeducation.pdpu.edu.ua/doc/2011/9_2011/29.pdf
Шейгал Е. И. Семиотика политического дискурса. Москва : Гнозис, 2004. 326 с.
Фуко М. Порядок дискурса. Воля к истине: по ту сторону власти, знания и сексуальности. Работы разных лет. [Пер. с франц.]. Москва : Касталь, 1996. 448 с
Berger P. L., Luckmann, T. The Social Construction of Reality. A Treatise on sociology of Knowledge, 1966. 162 р.
Тичер С., Мейер М., Водак Р., Ветер Е. Методы анализа текста и дискурса. Харків : Гуманитарный центр, 2009. 356 с.
Barthes R. The War of Languages. The rustle of language. New York : Hill and Wang, 1986. Р. 106–110.
Potter J., Wetherell M. Discourse and Social Psychology. Beyond Attitudes and Behaviour. London, England : Sage Publications Ltd, 1987.
Harrе R. The discursive creation of human psychology. Symbolic Interaction. 1992. Vol. 15. P. 515–527.
Aslanidis P. Populism as a Collective Action Master Frame for Transnational Mobilization. Sociological Forum, vol. 33, no. 2. 2018. P. 443–64.
