Колективна психологічна причетність як стратегія бюрократії у взаємодії з громадянським суспільством у формуванні національної ідентичності
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2024.3.3Ключові слова:
політика, психологічна власність, національна ідентичність, громадянська ідентичність, мотиви політики, методи вирішення конфліктів, міжнаціональні загрози, колективне почуття приналежності, пропаганда, міжнародний конфлікт, насильство, демократіяАнотація
Дослідження колективної психологічної причетності є актуальними. Це може сприяти політичному, соціально-психологічному мисленню та дослідженням, а також може підвищити внесок цієї галузі в розуміння міжгрупової політичної напруженості та конфліктів у різних контекстах, умовах у всьому світі. Це здійснюється в міждисциплінарних дослідженнях, частіше в соціальній та політичній психології. Метою статті є дослідження колективної психологічної причетності як стратегії бюрократії у взаємодії з громадянським суспільством у формуванні національної ідентичності. Проаналізована політико-філософська сутність феномена ідентичності людини як особистісного утворення з метою визначення системи цінностей, ідеалів. Обгрунтовано, що існує зв’язок колективної психологічної причетності з рівнем формування громадянської ідентичності, оскільки відчуття колективної психологічної причетності може сприяти міжнаціональній напружності, посиленню зовнішньополітичних орієнтацій. Це актуально в тих країнах, в яких громадяни відчувають загрозу території, демонструють рівень актуалізації колективного володіння країною, захищати націонанальну ідентичність, мову, традиції. Національна і громадянська ідентичності визначають визнання власної належності до політичної нації, держави. Доведено, що феномен колективної психологічної причетності визначає ставлення до власної країни як фактор внутрішньогрупової згуртованості, єдності, зміцнення в міжнаціональному протистоянні, формується почуття безпеки щодо цілісності країни через сформовану громадянську ідентичність, формується повільніше, ніж національна. З’ясовано, що аналіз рівня колективної психологічної причетності має здійснюватися в межах територіальної спільноти, країни, наднаціональній політичній асоціації. Політичні лідери можуть використати теорію на власну користь через наративи, символи, політичну мову як засоби маніпулювання.
Посилання
Avey J.B., Avolio B., Crossley C., Luthans F. (2009). Psychological ownership: Theoretical extensions, measurement, and relation to work outcomes. Journal of Organizational Behavior, 30, 173–191.
Merrill T. W. (1998). Property and the right to exclude. Nebraska Law Review, 77, 730–755.
Ross H., Friedman O., Field A. (2015). Toddlers assert and acknowledge ownership rights. Social Development, 24, 341–356.
Pierce J. L., Jussila I. (2011). Psychological ownership and the organizational context: Theory, research evidence, and application. Northampton, MA: Edward Elgar.
Carruthers B. G., Ariovich L. (2004). The sociology of property rights. Annual Review of Sociology, 30, 23–46.
Lyman S. M., Scott M. B. (1967). Territoriality: A neglected sociological dimension. Social Problems, 15, 236–249.
Murphy A. B. (2002). National claims to territory in the modern state system: Geographical considerations. Geopolitics, 7, 193–214.
Nancekivell S. E., Van de Vondervoort J. W., Friedman O. (2013). Young children’s understanding of ownership. Child Development Perspectives, 7, 243–247.
Beggan J. K., Brown E. M. (1994). Association as a psychological justification for ownership. Journal of Social Psychology, 128, 365–380.
Furby L. (1980). Collective possession and ownership: A study of its judged feasibility and desirability. Social Behavior and Personality, 8, 165–184.
Pierce J. L., Jussila I. (2011). Psychological ownership and the organizational context: Theory, research evidence, and application. Northampton, MA: Edward Elgar.
Martinovic B., Bobowik M., Hatibovic F., Verkuyten M. (2016, July 15). Understanding intergroup territorial disputes: Historical ownership claims and perceived legitimacy of out-group’s demand. Paper presented at the International Society for Political Psychology Conference, Warsaw, Poland.
Brewer M. (1991). The social self: On being the same and different at the same time. Personality and Social Psychology Bulletin, 17, 475–482.
Verkuyten M., Sierksma J., Martinovic B. (2015). First arrival and collective land ownership: How children reason about who owns the land. Social Development, 24, 868–882.
Verkuyten M., Sierksma J., Thijs J. (2015). First arrival and owning the land: How children reason about ownership of territory. Journal of Environmental Psychology, 41, 58–64.
Toft M. D. (2014). Territory and war. Journal of Peace Research, 51, 185–198.
Kelman H. C. (2001). The role of national identity in conflict resolution: Experiences from Israeli-Palestinian problem-solving workshops. In Ashmore R. D., Jussim L., Wilder D. (Eds.), Social identity, intergroup conflict, and conflict resolution (pp. 187–212). Oxford, UK: Oxford University Press.
Isaksen K. J., Roper S. (2012). The commodification of self-esteem: Branding and British teenagers. Psychology and Marketing, 29, 117–135.
Martinovic B., Verkuyten M., Jetten J. (2016). Who arrived first? The relationship between autochthony claims and out-group rejection. Utrecht, the Netherlands: Utrecht.
Brylka A., Mähönen T. A., Jasinskaja-Lahti I. (2015). National identification and intergroup attitudes among members of the national majority and immigrants: Preliminary evidence for the mediational role of psychological ownership of a country. Journal of Social and Political Psychology, 3, 24–45.
Scheepers P., Gijsberts M., Coenders M. (2002). Ethnic exclusionism in European countries. Public opposition to civil rights for legal migrants as a response to perceived ethnic threat. European Sociological Review, 18, 17–34.
Baár M., Ritivoi A. D. (2006). The Transylvanian Babel: Negotiating national identity through language in a disputed territory. Language & Communication, 26, 203–217.
Martinovic B., Verkuyten M. (2013). “We were here first, so we determine the rules of the game”: Autochthony and prejudice toward outgroups. European Journal of Social Psychology, 43, 637–647.
Branscombe N.R., Ellemers N., Spears R., Doosje B. (1999). The context and content of social identity threat. In Ellemers N., Spears R., Doosje B. (Eds.), Social identity: Context, commitment, content (pp. 35–58). Oxford, United Kingdom: Blackwell.
Rochat P. (2014). Origins of possession: Owning and sharing in development. Cambridge, UK: Cambridge University Press. 217 р.
Ross H., Friedman O., Field A. (2015). Toddlers assert and acknowledge ownership rights. Social Development, 24, 341–356.
Neary K. R., Friedman O., Burnstein C. L. (2009). Preschoolers infer ownership from “control of permission. Developmental Psychology, 45, 873–876.
Snare F. (1972). The concept of property. American Philosophical Quarterly, 9, 200–206.
Warnke Kaja, Borja Martinovi, Nimrod Rosler. (2023) Territorial ownership perceptions and reconciliation in the Israeli–Palestinian conflict: A person-centred approach. European Journal of Social Psychology. 8, 199. https://doi.org/10.1002/ejsp.2993
Albertazzi, D., & McDonnell, D. (2007). Twenty-first century populism: The spectre of Western European democracy. New York, NY: Springer.
Føllesdal, A. (1998). Survey article: Subsidiarity. Journal of Political Philosophy, 6, 190–218.
Brown, G., Lawrence, T. B., & Robinson, S. L. (2005). Territoriality in organizations. The Academy of Management Review, 30, 577–594.
Andreouli, E., & Nicholson, C. (2018). Brexit and everyday politics: An analysis of focus-group data on the EU referendum. Political Psychology, 39, 1323–1338.
Goodwin, M., & Milazzo, C. (2017). Taking back control? Investigating the role of immigration in the 2016 vote for Brexit. The British Journal of Politics and International Relations, 19, 450–464.
Wagner, U., Becker, J. C., Christ, O., Pettigrew, T. F., & Schmidt, P. (2010). A longitudinal test of the relation between German nationalism, patriotism, and outgroup derogation. European Sociological Review, 28, 319–332.
Steenbergen, M. R. (2010). The new political psychology of voting. In T. Faas K. Arzheimer & S. Roßteutscher (Eds.), Information–Wahrnehmung–Emotion (pp. 13–31). Wiesbaden, Germany: Springer.
