Концептуалізація поглядів А. де Бенуа як ідеолога «нових правих»

Анотація

У статті аналізується феномен європейських «нових правих». Висвітлюються основні етапи розвитку ідеологічних переконань даного політичного спрямування: 1) 1958 – 1972 рр. Етап наслідування класичних право-радикальних політичних поглядів, що підкріплялися псевдо-науковими біологічними теоріями; 2) 1972 – 1979 рр. Етап відходу від біологічного детермінізму та переведення дослідницького фокусу на проблему егалітаризму, породженого іудео-християнством; 3) 1979 – 1983 рр. Етап адаптації ідеології, в котрому наголошувалося на важливості етнічного плюралізму та культурній розрізненості, на противагу «етноцидному» впливу США; 4) 1984 р. – до сьогодні. Етап, що знаменується остаточним вибором на користь існуючої доктрини, що зосереджена на диференціалістській «про-третьо-світовій» позиції, постмодернізмі «правих» і повторному відкритті «священного/сакрального», як основи «глибоко вкоріненої» європейської ідентичності. На даному етапі вказується, що подолати «тоталітарний» вплив США можливо тільки шляхом політичного об’єднання Європи між собою та з Третім світом.
Оскільки тоталітаризм з точки зору «нових правих» трактується як будь-яка універсальна ідеологія, теорія, концепція тощо, комунізм позиціонується ними як «найвище можливе зло». Не зважаючи на те, що егалітарний ідеал лібералізму в теорії суттєво відрізняється від переконань про тотальну рівність комунізму, втім, він має останню своїм неминучим кінцем. Таким чином, як стверджують «нові праві» лібералізм постає плацдармом «демократичного тоталітаризму».
Оскільки основні гасла «нових правих» є «Право на відмінність» та «Кінець усім тоталітаризмам» цей рух намагається вирішити питання будь-якої експансії та надає кожній культурі сакрального статусу. Стверджується, що основним ворогом «нових правих» є монотеїзм будь-якої форми, оскільки цей феномен вважається основною причиною виникнення тоталітарності та ідеологічної збройної експансії.