Прояви ірраціональності керівника держави в інтервью медіа

Анотація

У статті, на прикладі інтерв’ю володимира путіна, яке він дав Такеру Карлсону 06 лютого 2024 року, розглядаються ірраціональні аспекти поведінки керівника держави. На основі аналізу матеріалів зазначеного інтерв’ю, авторкою був досліджений окремий випадок впливу поведінки такого типу на формування політичного дискурсу та систему міжнародної стабільності. Гіпотеза статті полягає в тому, що актуальні механізми міжнародної безпеки виявляються найбільш ефективними за умови раціональної поведінки політичних акторів, але демонструють свою слабкість та недостатню ефективними у випадку зловживань, нераціональної поведінки та агресії. Важливу методологічну частину статті склали методи кількісного та якісного контент-аналізу, а також текст-майнінгу. Крім того, авторкою був проведений детальний аналіз висловлювань щодо інтерв’ю з володимиром путіним самого Такера Карлсона в подкасті з Лексом Фрідманом, що був опублікований 28 лютого 2024 року. Також була проаналізована частота використання путіним певних слів та їх комбінацій – біграм (послідовності з двох слів) й триграм (послідовності з трьох слів). Аналіз та інтерпретація вербальних та невербальних елементів розповіді, ключових тем, які були обрані інтерв’юером та респондентом, також дозволили авторці глибше зрозуміти специфіку політичного дискурсу в рамах якого вони функціонують, а також оцінити його вплив на глобальні системи міжнародної безпеки та політичного дискурсу. Додатковими інструментами в роботі над статтею відіграли дослідження в сфері поведінкової економіки, зокрема, Даніеля Канемана та Амоса Тверскі в контексті особливостей формування суджень і ухвалення рішень в умовах невизначеності, що спираються на психологічні дослідження в економічній теорії. Зокрема, був підкреслений вплив когнітивних помилок на процес прийняття рішень. Проведений аналіз виявив численні приклади ірраціональної поведінки респондента. Ці приклади включали когнітивні упередження, підвищені емоційні реакції та суперечливі висловлювання, що демонструють значний його відхід від раціональних підходів до обговорення політичних та міжнародних питань. Виявлено, що така ірраціональна поведінка здійснює суттєвий вплив, як на ті рішення, які він приймає, так і на конструювання відповідного політичного дискурсу, що стаючи частиною публічного обговорення, формує відповідні настрої та переконання серед міжнародної спільноти, громадськості й політичних еліт.