Неоінституціональний підхід до дослідження окремих неформальних обмежень локальної влади в Україні

Анотація

У статті проаналізовано особливості застосування неоінституціонального підходу Д. Норта до дослідження локальної влади в Україні, акцентуючи увагу на неформальних інститутах, – на корупції. Відзначено, що тема формальних та неформальних інституційних обмежень є надзвичайно важливою для функціонування локальної влади в Україні, оскільки саме ці обмеження визначають правила та порядок взаємодії між різними організаціями та владними структурами на місцевому рівні. Визначено сутнісні характеристики «неформальної» політики (в неформальній політиці домінують приватні, міжособистісні відносини, які мають пріоритет над формалізованими та нормативно регламентованими аспектами її функціонування та реалізації). Зазначено, що неформальні інститути характеризуються амбівалентністю. З одного боку, непублічність та неформальність може стримувати розвиток формальних інститутів. З іншого боку, вони мають функціональне значення, оскільки завдяки неформальним зв’язкам і процедурам учасники політичного процесу можуть приймати рішення простіше і швидше, обходячи бюрократичні перепони. Розглянуто корупцію як один з найрозповсюдженіших «деструктивних» неформальних інститутів локальної влади в Україні. Доведено, що такий неформальний інститут локальної влади як корупція, визначають поведінку представників влади там, де формальні правила відсутні або їх можна обійти. Аналіз корупційних ризиків з використанням неоінституційного підходу Д. Норта показує, що корупція як неформальний інститут пронизана ще декількома деструктивними неформальними обмеженнями, такими як фаворитизм, упереджена діяльність представників керівних органів локальної влади та лобізм. Аналіз корупції як неформального інституту при здійсненні локальної влади свідчить про неефективність формальних інститутів та значний деструктивний вплив корупції на місцеву владу.