Роль медіації у політичних переговорах: переосмислення традиційних підходів
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2023.4.16Ключові слова:
політичне посередництво; медіація; врегулювання конфліктів; міжнародна політика; переговориАнотація
У статті розглядається вплив медіації у політичних переговорах, зокрема, переосмислення традиційних підходів до вирішення політичних конфліктів. Сучасний світ, де все частіше виникають політичні кризи та конфлікти, потребує все більш ефективних методів досягнення миру. В цьому контексті, традиційні прямі переговори між сторонами конфлікту, хоча й залишаються важливими, все частіше доповнюються переговорами з активною участю третьої сторони – посередника або медіатора. Цей новий підхід не тільки розширює можливості для врегулювання конфліктів, але й пропонує альтернативні шляхи для досягнення взаєморозуміння та згоди між сторонами. Мета статті полягає в дослідженні медіації та переговорів з посередництвом третьої сторони як альтернативи прямим політичним переговорам. Аналізується, як медіація може сприяти вирішенню конфліктів, забезпечуючи більш гнучкий та інноваційний підхід до дипломатії. Методологія включає аналітичне моделювання, порівняльний аналіз, а також вивчення кейсів. Це дозволяє не тільки оцінити ефективність медіації, але й зрозуміти її вплив на зміну динаміки міжнародних відносин. Додаткові методи, такі як синтез та аналіз, індуктивний та дедуктивний підходи, сприяють створенню повного та збалансованого огляду теми. Такий підхід дозволяє авторці розкрити складність та багатогранність медіації у політичних переговорах. В статті зосереджується увага на різних аспектах медіації, включаючи її роль у вирішенні міжнародних конфліктів, вплив на політичні процеси та важливість для забезпечення стабільності та миру. Акцентується увага на унікальності медіаційних переговорів, де медіатор виступає як незалежна особа, що шукає взаємоприйнятні рішення для обох сторін конфлікту. Підкреслюється, що ефективність медіації залежить від ряду факторів, включаючи вміння медіатора зрозуміти інтереси та потреби обох сторін, його незаангажованість та здатність до встановлення довіри. Розглядаються також виклики та перешкоди, з якими може зіткнутися медіація, та стратегії їх подолання. Основна увага приділяється ролі медіації у сучасних міжнародних відносинах, враховуючи її потенціал для вирішення навіть найскладніших конфліктів.
Посилання
Schelling, T.C. (1960). The Strategy of Conflict. Cambridge:Harvard University Press.
Rapoport, A. (1960). Fights, Games and Debates. Ann Arbor: University of Michigan Press.
Ikle, F. Ch. (1964). How Nations Negotiate. New York: Frederik A. Praeger.
Walton, R.E., McKersie (1965). A Behavioral Theory of Labor Negotiation. An Analysis of a Social Interaction System. New York: McGraw-Hill.
Wyrozumska, A., Czapliński, W. (2014). Prawo międzynarodowe publiczne. Zagadnienia systemowe. Warszawa: C.H. Beck 984 s. S. 461.
Qi, H. (2007). A Comparison of the Effectiveness of International Conflict Mediation Strategies. Chinese Journal of International Politics, vol. 1, s. 589-622.
Bargiel-Matusiewicz, K. (2007). Negocjacje i mediacje. Warszawa: Polskie Wydawnictwo Ekonomiczne, 87-96.
Wikipedia (2023). Portsmouth Peace Treaty <https://uk.wikipedia.org/wiki/Портсмутський_мирний_договір>
Svensson, I. (2007). Mediation with Muscles or Minds? Exploring Power Mediators and Pure Mediators in Civil Wars. International Negotiation. A Journal of Theory and Practice, 2, 229-248.
Bundy, W. (1998). A Tangel Web. The Making of Foreign Policy in the Nixon Presidency. London-New York: I.B. Taurus, 57.
Rotfeld, A.D. (2012) W cieniu. 12 rozmów z Marcinem Wojciechowskim. Warszawa: Polski Instytut Miédzynarodowych, s. 157.
Fisher, R. D., Ury, W. L., Patton, B. (2011) Getting to Yes: Negotiating Agreement Without Giving In. Penguin Books. 240 p.
Nye, J. S. (2023). Soft Power and Great-Power Competition. Springer Singapore. 208 p.
Walzer, M. (2002). The Company Of Critics: Social Criticsm And Political Commitment In The Twentieth Century Paperback. Basic Books. 288 p.
