Система публічної політики в світлі параметричної загальної теорії систем
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2023.4.9Ключові слова:
параметрична загальна теорія систем; системні параметри; сфера публічної політики; моделі публічної політики; методологія дослідження публічної політикиАнотація
Статтю присвячено дослідженню системи публічної політики з погляду значень бінарних атрибутивних системних параметрів параметричної загальної теорії систем. Окреслено особливості параметричної загальної теорії систем серед інших методологій такого класу. Визначено основний зміст системи публічної політики з точки зору параметричної ОТС. Визначено цю систему як впорядковану, із частковим посередництвом, повністю авторегенеративну, розчленовану та не загальнонадійну. Окреслені основні характеристики системи публічної політики в термінах бінарних атрибутивних параметрів, що включають автономність, цілеспрямованість, елементарність, авторегенерацію, розчленованість, незмінність під час змін елементів тощо. Важливою є також недостатня стійкість системи до втрати своїх елементів. Зазначено, що ця система є зовнішнью та первинною, а її структура – багатошаровою. В статті запропоновано декілька додаткових загальносистемних параметрів параметри, таких як стаціонарність, сильність системи, елементно-неавтономність, гетерогенність та гомогенність. Зазначено також відсутність циклічності та ланцюговості системи. Окремо виділені аспекти, які можуть бути корисними при вивченні систем публічної політики, такі як цілеспрямованість, характер реалізації системоутворюючого відношення та властивості елементів субстрату.
Обґрунтовано також запровадження параметрів другого рівня, таких як цілеспрямованість системи та характер реалізації системоутворюючого відношення на елементах системи, для характеристики системи публічної політики.
Зазначено, що винайдені значення існуючих загальносистемних параметрів для даної системи можуть бути використані у вигляді загально системної основи подальших досліджень систем публічної політики у різних соціумах на різних часових зрізах. Відмічено, що наразі слабким місцем параметричної загальної теорії систем є ланка зворотної словесної інтерпретації параметричного формалізму.
Посилання
Берталанфи Л. фон. Общая теория систем – обзор проблем и результатов. Системные исследования : Ежегодник. М.: Наука, 1969. С. 30–54.
Мамчур Е. А., Овчинников Н. Ф., Уёмов А. И. Принцип простоты и меры сложности. М.: Наука, 1989. 303 с.
Уемов А.И. Вадим Садовский: будущее в прошедшем. URL: http://www.philosof.onu.edu.ua/elb/uemov/sadovski.pdf.
Уёмов А. И. Системный подход и общая теория систем М.: Мысль, 1978. 272 с.
Уёмов А. И. Системы и системные параметры. Проблемы формального анализа систем. М., 1968. С.27-28.
Цофнас А.Ю. Теория систем и теория познания. Одесса: АстроПринт, 1999. 308 с.
Шабров О.Ф. Политическая кибернетика. Политическая энциклопедия. В 2 т. Т.2. М.: Мысль, 1999. С. 171 – 172.
Ashby W.R. Design for a brain: the origin of adaptive behaviour. N.Y.: John Wiley & sons; L.: Chapman & Hall, 1960. 286 p.
Easton D. A Systems Analysis of Political Life/ New York: Wiley, 1965. 506 p.
Isaak A.C. Scope and methods of political science rev. ed. Homewood, IL: Dorsey Press, 1975. 253 p.
Klir G. J. W. Ross Ashby: a pioneer of systems science. International Journal of General Systems. 2009. Vol. 38. Issue 2. P. 175 – 188.
Parsons T. The Structure of Social Action/ McGraw Hill, 1937. 817 p.
Sоrоkin P.А. Sociological Theories of Today. New York; London: Harper and How. 1996. 676 p.
Whitehead A. Science and Modern World. 2-nd ed. New York: Macmillan, 1953. 224 p.
