Феномен історичної пам’яті в політичних процесах сучасної Іспанії

Автор(и)

  • О. П. Іваницька Донецький національний університет імені Василя Стуса

DOI:

https://doi.org/10.31558/2519-2949.2023.3.9

Ключові слова:

історична пам’ять; Іспанія; національне примирення; соціалістичний уряд; Закон про демократичну пам’ять

Анотація

У статті йдеться про явище історичної пам’яті в теоретичному та прикладному сенсі. Наголошується на тому, що історична пам’ять є важливим засобом формування нації, національної ідентичності та національної свідомості. Вказується, що оцінка минулого – це дуже крихкий конструкт, який вибудовується у зіткненні політичних та корпоративних інтересів, ідеологічних настанов, що її спотворення чи ігнорування приводить до ескалації пам’яттєвих воєн та поглиблення розколотості суспільного простору. Доводиться, що солідарне уявлення про минуле своєї держави є життєдайною основою для згуртування народу на шляху розв’язання проблем, які постають перед державою. Історична пам’ять встановлює не тільки причинний зв’язок від минулого до майбутнього через сучасне, але й впливає на оціночні характеристики минувшини, і на ретроспективне бачення нашого сьогодення.
Автор аналізує ставлення до минулого, його оцінку, на прикладі Іспанії, яка пережила у ХХ столітті, окрім всього іншого, тривалу й кропролитну громадянську війну та майже 40-річний авторитарний режим. Зазначається, що іспанський варіант переходу від авторитарного режиму до демократії є взірцевим. Головним підмурком іспанського демократичного транзиту стала домовленість провідних політичних сил про національне примирення і відмову на час транзиту від своїх ідеологічних уподобань та гасел. 30 років діяла ця домовленість. Лише прихід до влади Іспанської соціалістичної робітничої партії дав поштовх поверненню до переоцінки історичного минулого. У статті здійснено аналіз Закону про демократичну пам’ять, ухваленого соціалістичним урядом, його вкрай ідеологічне спрямування, виклики та загрози для суспільної стабільності.

Посилання

Саух П.Ю. Історія: пам’ять минулого чи уроки майбутнього? // Волинські історичні записки. 2008. №1. С.7-15.

José Ortega y Gasset. La España invertebrada. 1921.

Samuel P. Huntington. The Third Wave: Democratization in the Late Twentieth Century. 1991. 318 p,

Benito Alarcon Juan. Francisco Franco y su tiempo. Madrid: Edisiones fraile, S.A., 1983. 237 p.

Bennassar Bartolome. Franco. Madrid: EDAF, 1996. 367 р.

Borras Betriu Rafael. Los ultimos Borbones. De Don Alfonso ХІІІ al Principe Felipe. Barcelona: Flor del Viento Ediciones, S.A., 1999. 490 p.

Marin Jose Maria, Molinero Carme, Ysas Pere. Historia politica de España 1939-2000. Madrid: Ediciones Istmo, S.A., 2001. 511 p.

Historia de España siglo XX. 1939-1996 // Coopd. Martinez Jesus A. Madrid: Catedra, 2003. 519 p.

Іваницька О.П. Іститут монархії як гарант демократичного транзиту в Іспанії. Політичне життя. 2021. №2. С. 16-25.

Толстов, С.В. Досвід національного примирення в Іспанії. Європейська і світова практика досягнення консенсусу та національної єдності: алгоритм для України. Аналітична доповідь. 2017. с. 19-24.

Розенберг Даніела. Непевні шляхи національного примирення. Політичне побутування франкістського минулого. Україна модерна. 2009. 315. С.103-116.

Ley 20/2022, de 19 octubre, de Memoria Democratica. Boletin oficial del Estado. №252 de 20 octubre de 2022

Pio Mio. Los Mitos de la Guerra Civil. Madrid: La Esfera de los Libros, 2003. 605 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-10-12

Номер

Розділ

Політична культура та ідеологія