Елементи кризової комунікації у процесах партійного менеджменту

Анотація

Статтю присвячено дослідженню проблематики застосування технологій кризової комунікації у сфері партійного менеджменту. Кризова комунікація активно застосовується у сфері державного управління та у сфері управління бізнес-процесами. Враховуючи те, що політична партія є свого роду «політичним підприємством», використовує у своїй діяльності маркетингові технології, постійно перебуває у конкурентному середовищі та функціонує в межах політичного ринку, то і окремі елементи кризової комунікації, які набувають застосування у сфері державного управління та бізнес середовищі можуть бути актуальними для сфери партійного менеджменту.
Партійні структури протягом десятиліть свого розвитку переживали кризові явища які були викликані розширенням виборчих прав та появою нових соціальних груп, кризою класичних ідеологій та поширенням постматеріальних цінностей, поширенням популізму та появою децентралізованих партійних структур. На кожному з цих етапів політичні партії або якісно змінювали власну структуру та інтегрувались до нової політичної реальності, або їх структура зазнавала занепаду, який полягав у партійних розколах та подальшому поглинанні з боку більш ефективних структур.
Метою статті було розглянути основні кризові тенденції які можуть загрожувати партійним структурам на сучасному етапі, механізми їх попередження та вирішення. Вирішення означених дослідницьких завдань зумовило використання широкого спектру методів, таких як історичний, порівняльний, інституційний та структурно-функціональний.
В результаті дослідження можна виробити узагальнену модель кризової комунікації яку можна застосовувати у сфері партійного менеджменту. Дана модель складається з наступних етапів, серед яких можна виділити: створення плану антикризових заходів з врахуванням усіх можливих сценаріїв розвитку кризи; адекватно оцінити масштаби та загрози які несуть кризові явища на початковому етапі; раціонально розподілити обов’язки всередині команди з реалізації антикризових заходів; створити інформаційне повідомлення, яке б чітко відповідало на найбільш гострі питання. Воно повинно бути коротким та максимально конкретним, щоб значно звузити коло його можливих трактувань; повідомлення повинно бути поширене шляхом релевантного каналу комунікації; побудувати ефективну систему зворотного зв’язку, яка повинна бути спрямованою як на внутрішньопартійне середовище, так і з метою отримання реакції з боку зовнішніх зацікавлених сторін.