Електоральна активність як індикатор суспільної консолідації

Анотація

Статтю присвячено аналізові рівня електоральної активності громадян України під час загальнонаціональних виборів протягом років незалежності. Здійснений статистичний аналіз участі виборців в президентських, парламентських виборах, у виборах органів місцевого самоврядування та в загальнонаціональних референдумах, які відбулися протягом останніх десятиліть, засвідчив суттєві розбіжності в показниках електоральної активності. Виявлено залежність рівня показників цієї активності від гостроти суспільно-політичної ситуації на час виборів. Показано, що ключовими чинниками підвищення рівня електоральної активності є усвідомлення виборцями викликів та загроз процесам державотворення, а також – прагнення вплинути на вектори цивілізаційного розвитку країни, на вибір шляхів та форм реалізації державної політики.
Обґрунтовано тезу про детермінованість рівня електоральної активності під час загальнонаціональних виборів суспільним запитом на корегування внутрішньо- та зовнішньополітичних напрямів подальшого розвитку. Показано, що низький рівень електоральної активності під час виборів органів місцевого самоврядування є свідченням усвідомлення пріоритетності реформування владних відносин на центральному рівні та демонстрацією залежності від них місцевих органів влади. Наголошено на необхідності посилення реформи децентралізації, а також – розвитку потенційно ефективних форм прямої демократії – загальнонаціональних та місцевих референдумів як ефективних інструментів вивчення та урахування громадської думки, задоволення потреб та інтересів громадян. Ключовим аспектом виборчої активності громадян визначено мобілізаційний – як форму суспільної реакції на загострення політичної ситуації в країні. Показано, що рівень електоральної активності значною мірою залежить від мотиваційно-смислових передумов – сукупності мотивів, цінностей, переконань, ставлень, інтересів та інших факторів, що впливають на електоральну поведінку громадян.
Суттєве збільшення рівня електоральної активності, на тлі загроз демократичному розвиткові та процесам державотворення, свідчить про укорінення в масовій свідомості демократичних цінностей, установку на реалізацію не лише особистісних чи групових, але й суспільно значущих інтересів. Аргументовано, що рівень суспільної консолідації зростає в умовах викликів демократичному поступу країни, виникнення загроз її незалежності чи посилення зовнішньополітичних впливів. Доведено, що саме в такі ключові періоди державотворення електоральна активність стає свідченням суспільної консолідації, своєрідним її індикатором.