Інституалізований лобізм, як конвенціональна практика політичної участі

Анотація

В представленій статті процес інституціалізації лобізму показано як його розвиток в напрямку формального політичного інституту, що є результатом розвитку політичної системи за умов її демократизації.
Показано, що сучасні поліморфні політичні системи, що інституціоналізують лобізм, демонструють спрямованість на публічне узгодження інтересів груп взаємодії, на ефективне винайдення компромісних рішень в умовах конфліктів інтересів на основі визначених та визнаних правил.
Показано, що процес розробки стандартів щодо інституціоналізації лобізму в Європейському Союзі став відбуватися під впливом міжнародних регіональних організації, які створили опорні документи та рекомендації під час активних етапів розбудови єдиної Європи. В умовах транснаціоналізації політичного простору це забезпечило розвиток механізмів винайдення компромісних рішень в умовах кризи плебісцитної та розширення конкурентної, представницької демократії.
Інституалізація лобізму в Європейському Союзі та країнах-членах, набуття ним якостей конвенційної практики групового та індивідуального представництва інтересів дозволили розглядати лобіювання як діяльність з компенсацію недоліків демократичних процедур політичної участі та забезпечення протидії євроскептицизму.
Перетворення лобіювання в конвенційну діяльність е результатом професіоналізації лобізму як специфічної політичної, політико-правової, та навіть, маркетингової діяльності в соціально-політичному просторі.
Показано, що особливістю прийняття нормативних стандартів лобістських практик в Європейському Союзі є поєднання їх із корпоративними нормами, та етичними правилами взаємодії між громадянами та політичною владою національних та наднаціональних утворень.