Проблеми й шляхи трансформації ООН у контексті російсько-української війни

Анотація

У статті робиться екскурс в історію міжнародних відносин і акцентується увага на пошуках світовою спільнотою єдиних правил міжнародного життя та відповідних механізмів його регулювання. Наголошується, що цей епохальний пошук реалізувався у період формування першої системи міжнародних відносин у ХVІІ столітті. Після кожної із 5-и сформованих систем міжнародних відносин народи домовлялися про правила міжнародного співжиття та створювали відповідні міжнародні безпекові інституції. Найвідоміші – це Ліга Націй і Організація Об’єднаних Націй. У статті стверджується, що саме ООН, створена після Другої світової війни, була універсальним, легітимним та офіційним механізмом регулювання стосунків між державами. Авторка наголошує, що після руйнації СРСР Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин перестала функціонувати. Проте стара ООН продовжує діяти, але у нових геополітичних умовах. Наводяться приклади неефективності ООН у виконанні своїх повноважень у сучасних обставинах., найголовніше, йдеться про безпорадність у попередженні міжнародних конфліктів. Особливо простежується неефективність оонівських структур та їхніх очільників у контексті віроломного нападу РФ на Україну та розгортання повномасштабної російсько-української війни Описується візит Генсека ООН А.Гуттереша в Україну і його результати. Пропонуються провідні підходи та моделі реформування ООН, які пропонуються державами, регіонами, групами дипломатів. Виокремлюється і конкретизується внесок вітчизняних дипломатів у справу оновлення та реформування ООН. Обґрунтовано висновок про те, що після закінчення російсько-української війни та післявоєнного відновлення Україна відіграватиме провідну роль у творенні післявоєнної системи міжнародної безпеки.