Конструювання кризового наративу в українських медіа під час повномасштабного вторгнення рф
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2022.3.13Ключові слова:
повномасштабне вторгення рф; кризовий наратив; українські ЗМІ; контентаналіз; natural language processingАнотація
Повномасштабне вторгення рф поставило перед українськими політичними акторами проблему конструювання кризового наративу. Ключовими питаннями тут є не стільки причини вторгнення, скільки готовність України до нього, а також, звісно, здатність протистояти російській окупації. Також цілком очевидними є постійні атаки кремлівської пропаганди на українську громадську думку, намагання підірвати пропонований військово-політичним керівництвом наратив. У цьому контексті актуальним є моніторинг кризового наративу у тому вигляді, в якому він постає у ЗМІ. Мета цього дослідження – простежити конструювання кризового наративу через аналіз функцій провідних політичних акторів (нараторів) у ньому. Матеріал дослідження: новинні публікації «Української правди». Період: січень – червень 2022 року. Методи: контент-аналіз, а також модифікований наративний аналіз, що спирається на NLP – natural language processing. Збір матеріалу, а також його вивчення відбувалося із допомогою комп’ютерних програм (мова Python). В результаті було виявлено, що у ЗМІ наративи перед вторгенням, під час першої та другої фази змінювалися. Значна присутність українських політичних акторів у медіа свідчить про те, що саме вони формували ці наративи. Виявлено, що у січні-лютому увага була зосереджена на внутрішніх подіях, а загроза вторгнення вважалася малоймовірною. Натомість у березні-квітні найбільше сподівань покладали на допомогу Заходу та західних лідерів, які б мали зупинити росію. Проте вже у травні-червні наперед вийшли внутрішні політичні українські актори, що говорить про бажання діяти самостійно, а сама ідея «замирення» із росією здебільшого відкидалася. Кулеба, Зеленський та Байден були найбільш популярними спікерами. Натомість увага до цитат Макрона спадала із часом, а слова путіна майже взагалі не були цікаві медіа. Щодо більш конкретних ролей політичних акторів, то Зеленський та Кулеба є провідними оповідачами, що формують кризовий наратив щодо України.
Посилання
Anderson L. (2018). Leadership during Crisis Navigating Complexity and Uncertainty. Leader to leader. DOI:10.1002/ltl.20389
Bennett W. L., Pfetsch B. (2018). Rethinking Political Communication in a Time of Disrupted Public Spheres, Journal of Communication. 68 (2). 243–253. DOI:10.1093/joc/jqx017
Bernard N. R. et al. (2021). Analysis of crisis communication by the Prime Minister of Australia during the COVID-19 pandemic. International Journal of Disaster Risk Reduction. 62. DOI: 10.1016/j.ijdrr.2021.102375.
Boin A. (2019). The transboundary crisis: Why we are unprepared and the road ahead. Journal of Contingencies and Crisis Management. 27(1). 94–99
Boin A., ‘t Hart P., Stern E., Sundelius B. (2016). Meaning Making: Constructing a Crisis Narrative. In The Politics of Crisis Management: Public Leadership under Pressure (pp. 78-101). Cambridge: Cambridge University Press. DOI:10.1017/9781316339756.005
Clementson D. Xie, T. (2020). Narrative storytelling and anger in crisis communication. Communication Research Reports. 37. 1-10. DOI: 10.1080/08824096.2020.1811660.
Coombs W.T. (2007). Protecting Organization Reputations During a Crisis: The Development and Application of Situational Crisis Communication Theory. Corporate Reputation Review. 10(3), 163-177.
Dayan D., Grant P. (2005). The Pope at reunion: hagiography, casting, and imagination. In E. W. Rothenbuhler, M. Coman (Eds.), Media anthropology (pp. 165-175). Thousand Oaks: SAGE Publications, Inc. DOI:10.4135/9781452233819.n16
de Clercy C., Ferguson P. (2016). Leadership in Precarious Contexts: Studying Political Leaders after the Global Financial Crisis. Politics and Governance. 4 (2). URL: https://www.cogitatiopress.com/politicsandgovernance/article/view/582
Heath R. L., Millar D. P. (2004). A Rhetorical Approach to Crisis Communication: Management, Communication Processes, and Strategic Responses. In D. P. Millar, R. L. Heath – eds. Responding to Crisis A Rhetorical Approach to Crisis Communication. Abingdon-on-Thames: Routledge.
Krzyżanowski, M. (2019). Brexit and the imaginary of ‘crisis’: a discourse-conceptual analysis of European news media. Critical Discourse Studies. 16(4). 465-490, DOI: 10.1080/17405904.2019.1592001
Millar D.P., Heath R.L. (2003). Telling a Story: A Narrative Approach to Communication During Crisis. Abingdon: Routledge.
Moffitt, B. (2015). How to Perform Crisis: A Model for Understanding the Key Role of Crisis in Contemporary Populism. Government and Opposition. 50(2). 189-217. DOI:10.1017/gov.2014.13
Pfetsch, B. (1999). Government news management-strategic communication in comparative perspective. WZB Discussion Paper. No. FS III 99-101.1-42. URL: https://www.econstor.eu/bitstream/10419/49821/1/30895761X.pdf
Seeger M., Sellnow T. L. (2016). Narratives of Crisis: Telling Stories of Ruin and Renewal. Stanford: Stanford University Press.
Tornero, J.M., Lladó С. M., Cervi L. (2021). Pandemic and war: crisis narrative and leadership. Analysis of the presidential speeches at the beginning of the COVID-19 pandemic. Revista Latina de Comunicación Social. 79. P. 1-21. DOI:10.4185/RLCS-2021-1500
Valdivia P. (2019). Narrating crises and populism in Southern Europe: Regimes of metaphor. Journal of European Studies. 49(3-4). 282-301. DOI:10.1177/0047244119865083
