Методологічні проблеми порівняльного аналізу політичних інститутів та процесів

Анотація

У статті проаналізовано методологію порівняльного аналізу, що використовується у політологічних дослідженнях. Зроблено огляд застосування порівняльного аналізу для дослідження процесуальних та інституційних аспектів. Констатовано його придатність для широкого збору емпіричної інформації, її оцінки та узагальнення. Виділено основні проблеми, на яких зосереджується класична західна політична наука, а саме політична культура і політична соціалізація, артикуляція інтересів, урядові структури й вироблення політичного курсу, державна політика тощо.
Методологія порівняльного аналізу ґрунтується на визначених принципах відбору предметів для порівняння. Найбільш поширеними є інституціональний та функціональний підходи. Інституціональний підхід полягає у виборі аналогічних інститутів, як матеріалу для співставлення, а його ціль – з’ясування їх нормативного стану та тих відмінностей і подібностей, що випливають з нього. Функціональний же підхід зводиться скоріше до політичної дійсності, до практичної діяльності. Загалом, використання порівняльного аналізу дозволяє вирішити певні наукові проблеми, а саме систематизацію та узагальнення масиву інформації по різних країнах; особливості, які неможливо осягнути поза ширшим контекстом; створення наукових класифікацій; верифікація гіпотез і отриманих даних, перевірка істинності концептів і теорій; подолання етноцентризму дослідника; прогнозування.
Описано основні труднощі методологічного та методичного плану, а саме проблема порівнянності, проблема "занадто багато змінних – надто мало випадків", проблема еквівалентності, проблема упередженого відбору, проблема взаємовпливу країн чи систем, що порівнюються. Запропоновані декілька способів вирішення кожної проблеми. Адвокатується впровадження в політичні дослідження нової методологічної орієнтації – наукового реалізму.