Іміджмейкінг як політична технологія: особливості побудови довгострокових та короткострокових образів політиків
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2021.4.7Ключові слова:
іміджмейкінг; імідж; політична технологія; образ; ЗМІАнотація
У статті проаналізовано сучасне розуміння змісту іміджмейкінгу як політичної технології в контексті досліджень зарубіжних та українських дослідників. Автори зосереджують увагу на особливостях побудови довготривалого та короткотривалого образу політика. Визначені основні акценти та відмінності різних технологічних прийомів щодо формування іміджу. З’ясовано, що в практичній частині українського іміджмейкінгу домінує практика короткострокового формування іміджу. Наголошено, що аналіз означеної проблеми побудовано в основному на міждисциплінарному та комунікативному підходах, а також на використанні принципів порівняльного і системного методів.
ХХ століття внесло свої корективи в уявлення про те, як повинен формуватися імідж політика. Ще в першій половині ХХ століття реклама стає успішним бізнесом і досягає досконалості в маніпуляціях свідомістю споживача. Зі сфери ринкових відносин маніпуляції швидко проникають в сферу політичних і міжособистісних відносин. З плином часу частка маніпуляцій зростає, а індивід все менше сприймається як особистість і все більше перетворюється в «статистичну одиницю» або «абстрактного споживача ідей і товарів», який залучається до рекламних та політичних ігор.
В основі іміджу лежить формальна система ролей, які людина грає у своєму житті, доповнюється особливостями, рисами характеру, зовнішніми даними, одягом. Імідж формується як на основі реальної поведінки індивіда, так і під впливом оцінок і думок інших людей. Імідж можна класифікувати за механізмом формування і поширення: сформований штучно і що виник в масовій свідомості стихійно. Варто зазначити, що сьогодні мало політичних діячів, які не звертаються до професіоналів і не контролюють вплив їх іміджу на аудиторію. У політиці імідж визначає перемогу на виборах. Політичний імідж завжди формується, змінюється, удосконалюється та коригується, щоб відповідати запитам суспільства.
В зв’язку з цим іміджмейкінг як політична технологія з кожним роком стає все більше актуальною, зокрема в українській політичній практиці.
Посилання
Amelin V.N., Peshkov S.I. Uchites pobezhdat. M., 2001. 120 s.
Politologichniy entsiklopedichniy slovnik [upor. V.P. Gorbatenko; Za red. Yu.S. Shemshuchenka, V.D. BabkIna, V. P. Gorbatenka]. 2-ge vid., dop. I pererob. Kyiv.: Geneza, 2004. 230 c.
Koroleva E.V. Politicheskaya imidzhelogiya. Kratkiy kurs lektsiy. Vladivostokskiy gosudarstvennyiy universitet ekonomiki i servisa. Vladivostok, 2012. 27 s.
Kornienko V. O. Imidzh politichnogo lidera: problemi formuvannya ta praktichnoi realizatsii: Monografiya / V. O. Kornienko, S. G. Denisyuk. Vinnitsya: UNIVERSUM-VInnitsya, 2009. 145 s.
Suchasniy viborchiy RR: Navch. posibnik / [V. V. LIsnichiy, V. O. Grischenko, V. M. Ivanov, M. V. KInah ta In.]. Severodonetsk: EVRIKA, 2001. 278 s.
Potemkina O.F. Imidzh politicheskogo lidera. M., 2006. 98 s.
Pocheptsov G.G. PR dlya professionalov. M.: 2001. s. 220.
Pushkareva G. V. Politicheskiy menedzhment. M.: Delo, 2002. 400 s.
Cheremushnikova I. K. Imidzhelogiya / I. K. Cheremushnikova, I. A. Petrova, Chernyishova I.V. Volgograd: VolgGMU, 2013. 180 s.
Shepel V. M. Imidzhelogiya. Kak nravitsya lyudyam. M.: Narodnoe obrazovanie, 2002. 644 s.
Jackson T.E. Brand Marketing in Today’s Cluttered Political Marketplace. Campaigns and Elections, apr. 2003.
