Особливості формування державної імміграційної політики окремих розвинених країн

Анотація

Стаття присвячена питанням імміграційної політики, яка є важливим політичним інструментом реалізації соціальних цілей у сфері економіки, демографії, безпеки та будування нації. В сучасному світі розвинені країни включилися в конкурентні процеси за висококваліфікованих мігрантів й якісних носіїв людського капіталу, використовуючи імміграцію як важливий ресурс економічного та демографічного розвитку. Сформована в Україні до початку нового тисячоліття неблагополучна демографічна ситуація змушує розглядати міграцію як важливий ресурс, за рахунок використання якого можна компенсувати природне зменшення кількості населення. В традиційних країнах прийому іммігрантів існують серйозні проблеми у вирішенні питань інтеграції мігрантів, забезпечення національної безпеки, толерантності, соціально-економічної стабільності та міжкультурного діалогу. Досліджено імміграційну політику Великобританії, Австралії, Канади та визначено, що будь-яка імміграційна політика не позбавлена протиріч, її механізм еволюціонує й розвивається, а інституційний каркас формується в рамках певного політичного режиму та відображає політичну культуру, цінності, цільові установки нації. Сформульовано сутнісні характеристики політичного регулювання та рівні імміграційної політики розвинених держав. Зосередження на основних компонентах імміграційної політики досліджуваних країн, а саме, питаннях, присвячених прийому мігрантів; проблемам їх інтеграції та соціалізації дає змогу стверджувати, що особливе місце серед чинників, що визначають процес вироблення і здійснення імміграційної політики, посідає політичний режим.
Обґрунтовано, що формування єдиної для держав-членів імміграційної політики не виключає існування в рамках наднаціонального імміграційно-політичного режиму національних моделей інтеграції мігрантів до приймаючого суспільства. Збереження національних моделей інтеграції обумовлено наявністю політико-культурних країнних і регіональних особливостей національної спільноти з переважанням в них або цивільного, або етнічного векторів. Диференціація інтеграційних політик держав-членів обумовлена наявністю між ними політико-культурних відмінностей в сфері національної ідентичності, громадянства та натуралізації.