Language policy as a phenomenon and category.
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2020.2.13Keywords:
language policy, Ukrainian state, political forces, political ideology, subject of politics, identity, language situation, Russian and Ukrainian languages, Russia, pro-RussianAbstract
"Language policy" is studied as a phenomenon and category that is closely related: with the self-awareness of both the subject of policy that implements it and the scientist who studies it; with state and political ideologies, which are closely related to the identity of the subjects of language policy, understanding the history of the state, its inhabitants, their language and culture; with which state studies the language policy as it was in the past and is now (independent, occupied, postcolonial), what legacy it has received from its metropolis; with what the state is at the present stage of development: monolingual / multilingual, democratic or totalitarian-authoritarian; with the language policy pursued by the state or political forces in relation to its own people, and especially to a national minority, an indigenous nation, an ethnic group, and so on.
Emphasis is placed on the definition of the term "language policy", which was first used by the Polish politician J. Tsebollero, which is, in his opinion, a contradictory and extremely complex concept in the area of categorical definition, as this term has such properties that determine its role and place in socio-political relations. In this sense, it is noted that the term "language policy" is actively developed and used in the 1960s-1980s, and also spread in the early and late 1990s, which, according to O. Danilevskaya, should be understood as a set ideological postulates and practical actions aimed at regulating language relations in the state [8, p. 25].
It is determined that "language policy" is a category that reflects network, inter-network, institutional, etc. communication and political relations; a phenomenon that is closely related to state, opposition, public and civic policies; public policy, which implements language policy based on formal and informal institutions, which often conflict, thus gaining for their language more living space and opportunities to fully function, develop, spread in all spheres of socio-political life and compete with other languages; logical concept, which is actively used, according to I. Plotnytska, on the territory of Soviet Ukraine in the 20s of the XX century, which marked the purposeful intervention of society in the spontaneous process of language development and organized management of this process "[21, p. 47].
It is proved that the peculiarity of the language policy of independent Ukraine is that it inherited from the USSR the postcolonial language situation, where the ratio of Ukrainian and Russian speakers did not correspond to the percentage of ethnic Ukrainians and Russians, as the colonizers turned the Ukrainian language state. It is noted that the model of relations between the Russian and Ukrainian languages in Soviet Ukraine was formed by the authorities so that they were perceived in society not as equal, but as a relationship between language and dialect. It was found that the peculiarity of language policy is also that its implementation is divided between two political forces, which, on the one hand, are national democratic institutions operating on the basis of pro-Ukrainian political forces, on the other – pro-Russian politicians (communists, socialists, social democrats, etc.) who defend the interests and values of Russia in Ukraine.
logical concept, which is actively used, according to I. Plotnytska, on the territory of Soviet Ukraine in the 20s of the XX century, which marked the purposeful intervention of society in the spontaneous process of language development and organized management of this process "[21, p. 47].
It is proved that the peculiarity of the language policy of independent Ukraine is that it inherited from the USSR the postcolonial language situation, where the ratio of Ukrainian and Russian speakers did not correspond to the percentage of ethnic Ukrainians and Russians, as the colonizers turned the Ukrainian language state. It is noted that the model of relations between the Russian and Ukrainian languages in Soviet Ukraine was formed by the authorities so that they were perceived in society not as equal, but as a relationship between language and dialect. It was found that the peculiarity of language policy is also that its implementation is divided between two political forces, which, on the one hand, are national democratic institutions operating on the basis of pro-Ukrainian political forces, on the other – pro-Russian politicians (communists, socialists, social democrats, etc.) who defend the interests and values of Russia in Ukraine.
References
Абрамова Д. Правове регулювання державної мовної політики у сфері захисту прав національних меншин. Збірник наукових праць, 2019. Вип. 1 (22). С. 226-261.
Ажнюк Б. Мовна політика: європейські критерії і Україна. Українське мовознавство. Київський національний університет ім. Т. Шевченка. К., 2019. № 1 (49). С. 9-31.
Бебик В. Наша політична культура. Політологічні читання. 1992. №1. С.19-22.
Бичко (Неліпович) А. Українська ментальність. Джерела становлення. К.: Освіта України, 2014. 206 с.
Висоцький О. Технології та стратегії мовної політики / О. Висоцький. Соціально-гуманітарні дослідження та інноваційна освітня діяльність. Матеріали Міжнародної наукової конференції. 24-25 травня 2019 р., Дніпро. / Наук. ред. О. Ю. Висоцький. Дніпро: СПД «Охотнік», 2019. С. 68-71.
Гавдида Н., Назаревич Л. Лінгвоцид як форма мовної політики. Наукові записки ТНПУ. Серія: Мовознавство. Вип. ІІ(24) 2014 78. С. 77-80.
Головатий С. Українська мова – інститут державності. Право України. 2016. № 3. С. 11-62.
Данилевська О. Мова в революції та революція в мові: мовна політика Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР/Оксана Данилевська. К., 2009. 176 с.
Діяк І. Українське відродження чи нова русифікація?: Наукове видання. К.: Гранослов, 2000. 304 с.
Дзюба І. Нагнітання мороку: Від чорносотенців початку XX століття до українофобів початку століття XXI. К.: Вид. Дім «Києво-Могилянська академія», 2011. 503 с.
Євсєєв К. Символічна політика в Україні. Наукові записки. Київ: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2000. Вип. 6 (62). С. 310-322.
Кісь Р. Фінал Третього Риму: російська месіанська ідея на зламі тисячоліть. Львів, 1998. 253 с.
Концепція державної мовної політики від 15 лютого 2010 року N 161/2010 URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161/2010.
Корж А. Мовний чинник суспільної трансформації в Україні: Автореф. дис. ... канд. політ. наук:
00.02 / Чернівецький національний у – т імені Ю. Федьковича. Чернівці, 2004. 20 с.
Крючков Г. Украина перед судьбоносным выбором / Худож. Оформитель Б. Ф. Бублик. Харьков: Фолио, 2010. 474 с.
Куць О. Мовна політика деяких зарубiжних держав: Наукове видання. Харків: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2011. 200 с.
Мараховська Н. Лінґвістичний вимір політичної комунікації. Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць. Червень 2012. Вип 23. С. 170-173.
Марусик Т., Кошова Н. Інфраструктура задоволення мовних потреб громадян та її функціонування. Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом. К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. С. 86-112.
Масенко Л. Суржик: між мовою і язиком. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська акад.», 2011. 135 с.
Нагорна Л. Дискурс-аналіз у предметному полі етнополітології. Етнополітологія в Україні: здобутки, проблеми, перспективи. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 27-28 вересня 2003 року. Київ: Світогляд, 2004. С. 36-46.
Плотницька І. Теоретико-методологічні засади аналізу мовної політики в державному управлінні
/ І. М. Плотницька. Державне будівництво. 2007. № 1. Ч. 1. С. 47-53.
Руда О. Мовне питання як об’єкт маніпулятивних стратегій у сучасному українському політичному дискурсі: монографія / Олена Руда; НАН України, Ін-т укр. мови. К., 2012. 232 с.
Седнєва Н. Політичні аспекти мовної політики в сучасній Україні (на прикладі південного регіону): канд. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спец. 23. 00. 02 / Міністерство освіти і науки України. Чорноморський державний університет імені Петра Могили. Миколаїв, 2013. 250 с.
Стьопіна О. Теорія і практика патріотичного виховання в сучасних умовах / О.Стьопіна. Освіта на Луганщині. 2007. № 2. С. 73-77.
Українське питання в Російській імперії (кінець XIX – поч. XX ст.): Колективна наукова монографія в трьох частинах. Частина 3. Київ: Інститут історії України НАН України, 1999. 276 с.
Фудерер Т., Данилевська О. Престиж української мови та ставлення до двомовності за оцінками мовців різних вікових груп. Вісник КНЛУ. Серія Філологія. Том 22. № 1. 2019. С. 173-181.
Шевчук Г., Трач Н. Мовна політика після Помаранчевої революції. Магістеріум. Мовознавчі студії. 2009. Вип. 37. С. 97-104.