Інформаційна культура спічрайтера.
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2018.1.16Ключові слова:
інформаційна культура, спічрайтер, інформаційна поведінка, публічна промоваАнотація
Інформаційна культура як поєднання цінностей, установок, поведінки, знань і навичок, які сприяють розумному використанню зовнішньої інформації й спонукають до її широкого розповсюдження й коректного використання, повинна бути притаманна будь-якому комунікативному фахівцю. Друга половина ХХ ст. актуалізує й певним чином відроджує професію спічрайтера, завдання якого – створити текст відповідно до усіх інтелектуальних, емоційних, іміджевих, контекстуальних тощо вимог замовника і підготувати промовця до публічного виступу. Досліджено праці вітчизняних та закордонних науковців стосовно розуміння поняття «інформаційна культура», з’ясовано рівні інформаційної культури; визначено критерії інформаційної культури особи.
У статті проаналізовано, як проявляється інформаційна культура спічрайтера на всіх етапах творення тексту: від інтерв’ювання замовника до фінального представлення промови, адже належний рівень інформаційної культури спічрайтера дає змогу останньому створювати замовні тексти, спроможні повести за собою людство, чи створити подію, яку ще довго будуть пам’ятати й обговорювати. Намагаючись зробити мовлення замовника впізнаваним, спічрайтер одночасно й творить / підтримує мовленнєвий імідж оратора, беручи до уваги вербальні, невербальні, психолого-емоційні й ситуативні особливості мовця.
Запропоновано критерії оцінки інформаційної культури спічрайтера, а саме: повага до інформації як доказу і як знання; навички, знання, досвід у сфері роботи з інформацією; інформаційна архітектура. Визначено типи його інформаційної поведінки (інформаційна єдність, інформаційна формальність, інформаційний контроль, інформаційна транспарентність, спільне використання інформації, проактивність) й етично-префесійні навички, які проявляються в діяльності спічрайтера (аналітична, комунікаційна, етична, мережева майстерності).
Посилання
Інформаційна культура. URL: http://ube.nplu.org/article
Семенюк Е. П. Перспективи розвитку інформаційної культури в Україні // Інформатизація та нові технології. 1993, № 23. С. 11-13.
Сотникова Е.А. Информационная культура личности – актуальная проблема российского общества. URL: http://sasl.at.ua/publ/13-1-0-26
Почепцов Г. Спічрайтер і його робота. URL: http://www.osvita.mediasapiens.ua/ethics/ manipulation/ spichrayter_i_yogo_robota/
Цимбалюк В. Проблеми формування інституту інформаційної культури в теорії інформаційного права України // Правова інформатика. 2003, № 1. С. 31-36.
Choo C. W. Information Management for the Intelligent Organization: the art of scanning the environment. Information Today, Inc., 2002, 325 p.
Curry A., Moore C. Assessing information culture: An exploratory model // International Journal of Information Management, 2003, # 23(2), P. 91-110.
Hughes K. Ten minutes from normal. New York, 2004.
Kravets V.A., Kuharenko V.N. Issues of Shaping the Information Culture. URL: http://www.ifap.ru/eng/projects/infolit.htm
Marchand D., Kettinger W., Rollins J. Information orientation: the link to business performance. New York : Oxford University Press, 2002. URL: http://www.oxfordscholarship.com/view/10.1093/ acprof:oso/9780199252213.001.0001/acprof-9780199252213
Oliver G. Organizational Culture for Information Managers. Chandos Publishing, 2011. URL: https://www.sciencedirect.com/science/book/9781843346500
Virkus S. Information Culture. URL: http://www.tlu.ee/~sirvir/Information%20and% 20Knowledge% 20Management/Information%20Culture%202/index.html
What is Information Culture. URL: https://www.igi-global.com/dictionary/information-culture/ 50666
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).