Methodological aspects of the institutionalization of civil society in Ukraine
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2024.1.9Keywords:
civil society; democracy; institution of public society; institutionalization of civil society; social partnership; effectiveness of democratic institutionsAbstract
The concept of "institutionalization of civil society" is defined as the process of transformation of a phenomenon, movement (informal institutions) into an organized institution; with an orderly process with a certain structure of relationships, hierarchy of power, discipline, rules of conduct; establishment of social institutions; with the process, as well as with the result of the process in which the political (social) phenomenon becomes orderly, standardized by means of norms; as a process of formation and development of new state and social institutions as established forms of organization of human activity, as a replacement of spontaneous or experimental behavior with predictable behavior that is calculated, modeled and regulated; as an active process of developing and consolidating social norms, rules, statuses, roles and transforming them into a system capable of acting to meet civic needs.
The main forms and mechanisms of interaction of democratic institutions are allocated: consultations with the public, participation in consultative and advisory bodies, holding public events, involvement of public organizations at the level of local self-government. Three basic forms of interaction between public organizations and political parties have been identified and analyzed: initiative-consultative, coordination, and focused on close cooperation. The main functions of the anti-crisis institutionalization of civil society are characterized: implementation of measures for the development of civil society, regulation of social parameters of the economic process, ensuring political stability, reducing the level of public tension by regulating the activities of institutions and creating new public associations.
It is substantiated that the institutionalization of civil society changes its role in the formation of democracy in the face of the latest challenges. After the Revolution of Dignity and in the face of a military threat, representatives of public organizations are called upon to play important political functions of restructuring the state, involving its institutions in accordance with European norms. Volunteers, networked communities, various civic initiatives and movements are the subjects capable of forming the backbone of a real and capable civil society.
References
Романюк А. Новий інституціоналізм та поняття інституту в політичній науці. Вісник Львівського університету. (Серія : філософські науки). 2006. Вип. 17. С. 88-94.
Андрущенко В. П. Організоване суспільство. Проблеми організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: Досвід соціально-філософського аналізу. К.: ТОВ «Атлант ЮЕмСі», 2005. 498 с.
Бортніков В.І. Дискурс парадоксальної політичної участі громадян в розвитку демократії. Політологічний вісник: збірник наукових праць, 2023. Вип. 90. С. 202-215.
Кресіна І. Держава і громадянське суспільство в Україні: проблеми взаємодії. К.: Логос. 2007. 314с.
Крисаченко В.С. Консолідаційний потенціал громадянського суспільства в Україні: синергія самоорганізації. Політологічний вісник: збірник наукових праць, 2021. Вип. 87. С. 162-179.
Громадянське суспільство України: сучасний стан і перспективи впровадження європейських стандартів взаємодії з державою : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 12 груд. 2013 р.,) / Нац. ін-т. стратег. дослідж.; [упоряд.: В. М. Яблонський, О. А. Корнієвський, П. Ф. Вознюк; за заг. ред. О. А. Корнієвського]. Київ: НІСД, 2014. 191 с.
Кін Дж. Громадянське суспільство. Старі образи, нове бачення [Текст] / Джон Кін ; [пер. з англ. Олександр Грищенко]. Київ: К. І. С., 2000. – 192 с.
Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії «громадянське суспільство». Львів : Літопис, 2000. 318 с.
Lavelle P. S. Le principe dialoque et l’activite humaine. Tecnique, traivail, culture. Ergologia. № 4. Novembre 2010. Р.55-101.
Latour B. Politique delanature. Comment faire entrer les science en démocratie. В. Latour.
Paris: La Découverte, 1999. 382 p.
Dryzek J. Discursive Democracy: Politics, Policy and Political Science. Cambridge University Press, 1994. 268 р.
Революція Гідності 2013-2014 рр. та агресія Росії проти України; за заг. ред. Павла Полянського. Київ : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2015. 34 с.
Barber В. Démocratie forte. Desclée de Brouwer, 1997. – 329р. URL: hhtp://mediatheque.territoires_ display&id=131693.
Policy process reform: institutionalization of consultations between government institutions in the СІ count RITS: Соndіtіоns, form, practice. United Nations Development Programme. Bratislava, 2002. 76 р.
Myllylа S. NGOs as newcomers in urban environmental governance: waste recycling in Cairo. Associational Life in African Cities Popular Responses to the Urban Crisis. Nordiska Afrika institutet, Elanders Gotab, Stockholm, 2001. P. 198-217.
When NGOs face repression and under siege, freedom and democracy undermined, says United States. Asian Tribune-Washington D.C. 2006.12.15. Р. 1-3.
Карчевська О.В. Інституціоналізація громадянського суспільства як чинник формування демократичної політичної стабільності в сучасній Україні : дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 / Карчевська Олена Василівна; Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. Луганськ, 2009. 238 арк.