Category «Self-governing organizations» in the concept system of political science
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2021.4.5Keywords:
civil society; public associations; self-governing organizations; self-governmentAbstract
In civil society, personal initiative is a major factor in achieving the common good, and such initiatives are often and effectively implemented through a collection of self-governing organizations.
Unlike political parties, self-governing organizations do not seek to achieve control over state power, but only try to influence power structures and the decision-making process that would express the interests of various social strata of the population. In the conditions of the effective functioning of self-governing organizations, it becomes possible to adequately reflect the interests of various socio-demographic groups, their exit to a legitimate legal space, an increase in the level of political culture, balance and stability of society, the orderliness of social innovations and practical actions of its members.
Self-governing organizations at the present stage of development are taking on an increasing volume of tasks, primarily in the social sphere, which were previously performed only by state authorities. The development trends of self-governing organizations show that they are better able to provide public services, more efficiently use the material and other resources of society. Self-governing organizations have greater confidence and assistance from citizens, who, being involved in certain initiatives from a selfgoverning organization, feel their involvement in solving public socially important issues, which, in turn, contributes to the development of civil society.
Self-governing organizations in civil society should be an important component of cooperation with the state and non-state sectors to effectively address the diverse problems of society. Interaction between self-governing organizations should not be based on competition, but on partnership, cooperation and mutual assistance.
References
Законодавче регулювання діяльності неприбуткових організацій: світовий досвід та рекомендації для України. URL: https://parlament.org.ua/2001/10/01/broshura-zakonodavche-regulyuvannya-ngo/ (дата звернення: 23.06.2021).
Меркулова К. О. Адміністративно-правове регулювання діяльності громадських організацій: автореф. дис. к. ю. н.: 12.00.07. Ірпінь, 2014. 20 с.
Юлдашев О. О. Адміністративно-правове забезпечення діяльності недержавних громадських організацій в Україні: автореф. дис. к. ю. н.: 12.00.07. Київ, 2013. 19 c.
Гололобов С. М. Розвиток механізмів взаємодії громадських організацій у сфері культури з органами публічної влади України: автореф. дис. к. держ. упр.: 25.00.02. Чорноморський національний університет імені Петра Могили. Миколаїв, 2020. 25 с.
Чернявська Б. Значення неурядових (громадських) організацій як показника рівня демократії та розвитку громадянського суспільства у державі. URL: https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/907944.pdf (дата звернення: 24.06.2021).
Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно правового статусу неурядових організацій у Європі. Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_937 (дата звернення: 23.06.2021).
Федулов С., Гнездилова О. Международные стандарты в сфере свободы ассоциаций. URL: http://library.khpg.org/files/docs/1398690048.pdf (дата звернення: 23.06.2021).
Лейкі, Беріт М. Врядування неприбуткових організацій: підзвітність та повноваження – головні принципи врядування: Пер. з англ. К.: Вид. дім «KM Академія», 2003. 56 с.
Лисенков С. Л. Загальна теорія держави і права: навчальний посібник. К.: «Юрисконсульт», 2006. 355 с.
Кравчук В. М. Взаємовідносини громадських організацій і держави в умовах формування громадянського суспільства в Україні (теоретико-правові аспекти): дис. к. ю. н.: 12.00.01. Київський національний університет внутрішніх справ. К., 2008. 229 с.
Лойко Л. І. Громадські організації етнічних меншин України: природа, легітимність, діяльність: монографія. К.: Фоліант, 2005. 634 с.
Дорофеєва В. І. Конституційні засади участі громадських об’єднань у системі захисту прав людини: Україна та зарубіжний досвід: дис. к. ю. н.: 12.00.02. Ужгородський національний університет. Ужгород, 2018. 232 с.
Шадрикова А. П. Некоммерческие организации: роль и влияние в процессе принятия политических решений. Модернизация экономики и глобализация: в 3 кн. Москва: Издательский дом ГУ-ВШЭ, 2009. Кн. 1. С. 527-534.
Ткачук А. Ф. Законодавство для третього сектору: необхідність та перспектива змін. К.: Ін-т громадянського суспільства, 2002. 32 с.
Бодров А. В. Класифікація неурядових організацій в сучасній науковій літературі. Наукові праці МАУП. 2014. Вип. 1. С. 53-57.
Дементов В. О. Громадські організації в Україні: вплив на прийняття соціально-відповідальних рішень. Теорія та практика державного управління. 2010. Вип. 4. С. 452-457.
Петрушенко Ю. М. Місцевий розвиток за участі громади: монографія: у 2 т. Т. 2: Інституційні та прикладні аспекти управління місцевим розвитком, орієнтованим на громаду. URL: https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream-download/123456789/50480/7/Petrushenko_mistsevyi_rozvytok.pdf (дата звернення: 25.06.2021).
Сосєдова В. С. Державне фінансування діяльності громадських організацій в Україні. Актуальні проблеми економіки. 2009. № 8. С. 238-241.
Ткачук І. Я. Впровадження європейських принципів державного фінансування українськими громадськими організаціями. Вісник Одеського національного університету. Серія: «Економіка». 2014. Т. 19, вип. 2 (5). С. 219-223.