Соціоінженерний потенціал соціології соціальних проблем

Автор(и)

  • М. В. Примуш Донецький національний університет імені Василя Стуса
  • В. В. Кривошеїн Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

DOI:

https://doi.org/10.31558/2519-2949.2021.2.5

Ключові слова:

соціальна інженерія; соціальна проблема; соціологія соціальних проблем; парадигма дослідження соціальних проблем; новий тип соціальності

Анотація

Сучасні суспільні процеси супроводжуються поглибленням соціальних проблем, дисфункціональністю управлінської системи на мікро-, макро- та мезорівнях, спонукають наукове співтовариство більш оперативно і комплексно реагувати на суспільні виклики. Ці обставини потребують застосування інструментів соціальної інженерії до розв’язання актуальних соціальних проблем.
Метою статті є розкриття соціоінженерного потенціалу соціології соціальних проблем як спеціальної соціологічної теорії.
Доведено, що в своїй прикладній інтенції соціологія соціальних проблем збігається з предметною сферою соціальної інженерії, яку розглядають як вид, напрям діяльності, основним призначенням якої є регулювання соціальних відносин між різними соціальними групами, розв’язання соціальних проблем, забезпечення ефективного впровадження соціальних резервів виробництва тощо на базі застосування результатів і рекомендацій соціологічних досліджень, вироблення соціальних проектів, соціальних технологій. Визначено, що в рамках соціологічного аналізу сформувалося дві парадигми дослідження соціальних проблем: об’єктивістська (ґрунтується на ідеях позитивізму і функціоналізму) та суб’єктивістська або інтерпретативна (ґрунтується на символічному інтеракціонізмі і конструкціонізмі), проте на сучасному етапі розвитку соціології соціальних проблем ці підходи втратили своє значення. Тому сьогодні формується новий підхід до розгляду соціальних проблем, який ґрунтується на постулатах нової соціальності, враховуючи «постсоціальні» трансформації. З’ясовано, що при розв’язанні актуальних соціальних проблем доцільно використовувати весь арсенал інструментів соціальної інженерії, осмислених з теоретико-методологічних позиції соціології соціальних проблем.
Зазначається, що перспективним напрямком визначення соціоінженерного потенціалу соціології соціальних проблем є адаптація положень соціологічних теорій соціальних проблем до змін, які відбуваються під впливом трансформації моделі сучасного суспільства – від індустріального суспільства через перехідну форму суспільства ризику до постіндустріального (інформаційного) суспільства.

Посилання

Бондаренко І. С. Теорія соціоінженерного розвитку в контексті аналізу комунікаційних технологій. Держава та регіони. Сер.: Соціальні комунікації. 2017. № 2 (30). С. 9-14.

Дергачов Є. В. Правове регулювання діяльності окремих категорій соціальних інженерів та їхній правовий статус. Публічне управління та адміністрування. 2015. № 1. С. 60-68.

Мельниченко А. А. Соціальна інженерія як фактор забезпечення стійкого розвитку соціальних систем. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право. 2012. № 1. С. 73-78.

Никифоренко А. Р., Никифоренко Н. О. Соціальна інженерія як напрям у пострадянській соціології: проблеми становлення і розвитку. Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. 2009. С. 95-99.

Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги: в 2 т. Т. 1. / пер. з англ. О. Коваленка. К.: Основи, 1994. 444 с.

Почепцов Г. Г. Соціальний інжиніринг: соціо- і психотехніки управління великими масами людей. К.: Альтерпрес, 2010. 254 с.

Різун В. Соціальні комунікації як інженерне вчення, або соціальні комунікації в системі соціального інжинірингу (соціальної інженерії). Комунікація. 2012. № 2. С. 8-18.

Суименко Е. И. Социальная инженерия: к вопросу в научном статусе. Соціологічна наука і освіта в Україні. 2000. Вип. 1. С. 82-97.

Тєлєгіна К. А. Електоральна соціологія як особлива соціоінженерна діяльність: функції та дослідницькі методи. Вісник Львівського університету. Серія соціологічна. 2011. Вип. 5. С. 24-32.

Холод О. М. Соціально-комунікаційний інжиніринг як методологія дослідження соціальних комунікацій. Світ соціальних комунікацій. 2012. Т. 8. С. 7-12.

Ячний А. М. Епістемологія соціальної інженерії. Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Сер.: Соціологія. 2010. № 3. С. 233-239.

Knorr Cetina K. Sociality with Objects. Social Relations in Postsocial Knowledge Societies. Theory, Culture and Society. 1997. Vol. 14, № 4. November. P. 1-30.

Merton R. K., Nisbet R. A. Contemporary Social Problems. 2nd edition. New York: Harcourt Brace & World, Inc., 1966. XIII, 847 p.

Popper K. Conjectures and Refutations: The Growth of Scientific Knowledge. London: Routledge, 1963. 412 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-07-10

Номер

Розділ

Політичні інститути та процеси