Інститут монархії як гарант демократичного транзиту в Іспанії
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2021.2.3Ключові слова:
монархія; демократичний транзит; Хуан Карлос І; франкізм; «бункер»; військовий переворотАнотація
У статті йдеться про роль, місце та значення інституту монархії в особі короля Хуана Карлоса І у переході іспанського суспільства від майже 40-річної авторитарної диктатури Ф.Франко до повноцінної конституційної демократичної монархії. Акцентується на тому, що модель іспанського демократичного транзиту вважається в світовій політологічній науці хрестоматійною, яка апробована низкою країн світу. Вивчаються політичні, соціально-економічні, правові та регіональні передумови мирного демонтажу франкізму. Особлива увага приділена формуванню особистих якостей іспанського монарха Хуана Карлоса І як ліберала, ініціатора та гаранта демократичних реформ, його вмінню підбирати і оточувати себе політиками-інтелектуалами, прихильниками демократичних змін, комунікувати з різними прошарками іспанського політикуму, його політичній інтуїції, рішучості, послідовності, відповідальності та мужності. За допомогою використання розлого фактологічного матеріалу з найновіших іспанських джерел стверджується, що інститут монархії, відновлений в Іспанії у 1975 році, став запорукою і фундаментом політичного примирення різновекторних політичних груп і партій, включаючи комуністів та соціалістів. Це відбулося шляхом перемовин й підписання пакту національної згоди (Пактів Монклоа). Король виступив у ролі ініціатора та гаранта незворотнього іспанського демократичного транзиту у мирний та правовий спосіб. Констатується вирішальна й непересічна роль Хуана Карлоса І у придушенні у лютому 1981 року спроби нового військового перевороту з метою ліквідувати демократичні зміни і повернути країну до авторитарної системи та поширенню в іспанській спільноті хуанкарлізму, тобто поваги та захоплення постаттю іспанського монарха. Простежується еволюція інституту монархії в Іспанії: від абсолютної, авторитарної до конституційно-парламентської, демократичної, наголошується на прогресивній ролі монархічного ладу в сучасних умовах.
Посилання
Хантингтон С. Третья волна. Демократизация в конце ХХ века. /Пер. с англ. М.: РОССПЭН, 2003. 368 с.
Романюк О.І. Що таке «дефектні демократії» і якими вони бувають. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого. 2017. №2 (33). с.114-123.
Marin Jose Maria, Molinero Carme, Ysas Pere. Historia politica de España 1939-2000. Madrid: Ediciones Istmo, S.A., 2001. 511 p.
Historia de España siglo XX. 1939-1996 // Coopd. Martinez Jesus A. Madrid: Catedra, 2003. 519 p.
Preston Paul. Juan Carlos. Steering Spain Dictatorship to Democracy. New York-London: W.W.Norton& Compani, 2004. 614 p.
Borras Betriu Rafael. Los ultimos Borbones. De Don Alfonso ХІІІ al Principe Felipe. Barcelona: Flor del Viento Ediciones, S.A., 1999. 490 p.
Іваницька О.П. Іспанія у ХХ-ХХІ сторіччях: монографія. Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. 600 с.
Хенкин С.М. Хуан Карлос І: политический портрет. М.:РАН ИНИОН, 2003. 92 с.
Хосе Луис де Вилальонга. Король. Беседы с королем Испании доном Хуаном Карлосом І. М.: Диопринт, 2003. 304 с.
Powell T. Charles. Juan Carlos. Un Rey para la Democracia. Barcelona: Planeta, 1995. 430 p.
Испанские короли /Под ред. Бернекера В.Л., Карлоса Кальядо Сейделя и Пауля Хозера. Ростов-на-Дону: Феникс,1998, 510 с.
Пожарская С.П. Бурбоны в Испании. Новая и новейшая история. Москва. 1993. №1. с.153-170.
Peñafiel Jaime. Juan Carlos y Sofia. Retrato de un matrimonio. Madrid: La Esfera de los Libros, S.L., 2008. 256 p.
Garcia Abad Jose- La Soledad del Rey. Madrid: La Esfera de los Libros, S.L., 2004. 490 p.
Quintans Rebeca. Juan Carlos І. La biografia sin silencios. – Argentina/ España/ Mexico: AKAL, 2016. 735 p.
Іваницька О.П. Хуан Карлос І: шлях до корони: монографія. Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2019. 360 с.
Годлевська В.Ю. Реставрація монархії як фактору консолідації та стабільності іспанського суспільства в період постфранкізму (1975-1982 рр.) Наукові зваиски Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія : Історія. Вип.4. 2002. с. 208-2011.
Матлай Л.С. Його Величність король Іспанії Хуан Карлос І: унікальність поновлення європейської монархії у ХХ столітті. Наукові записки історичного факультету Запорізького національного університету. Вип. ХХІХ. 2010. с. 362-366.
Sabin Rodriguez Jose Manuel. La Dictadura franquista (1936-1975). Textos y documentos. Madrid: AKAL,1997. 449 p.
Гарсиа Хосе. Испания ХХ века. М.: Мысль, 1967. 486 с.
Давыдов В.М. Испания: траектория модернизации на исходе двадцятого века. М.: ИЛА РАН, 2006. 504 с.
Benito Alarcon Juan. Francisco Franco y su tiempo. Madrid: Edisiones fraile, S.A., 1983. 237 p.
Bennassar Bartolome. Franco. Madrid: EDAF, 1996. 367 р.
Equipo Cinco. Franco diferente. Diez perfiles historicas. Madrid Editorial Fenix S.L., 1996. 435 p.
Oneto Jose. 100 dias en la muerte de Francisco Franco. Madrid: El Pais, 1975. 268 p.
Pozuelo Escudero Vicente. Los ultimos 476 dias de Franco. Madrid: Imp. Foresa, 1980. 253 p.
Fusi Juan Pablo. Franco. Spanien unter der Diktatur. 1936-1975. Madrid: Edisiones RIAZP, 2001. 238 p.
Іваницька О.П. Альфонсо ХІІІ – король парадоксів. Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. 231 с.
Іваницька О.П. Пізній франкізм: особливості та наслідки трансформації. Вісник Київського міжнародного університету. Серія: міжнародні відносини. Вип.4. 2005. с.89-98.
История Испании. В 2-х т. Москва: «Индрик», 2014. Т.2. От войны за испанское наследство до начала ХХІ века. 871 с.
Волкова Г.И. Политическая история Испании ХХ века. Москва: «Высшая школа», 2005. 191 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).