Інститут монархії як гарант демократичного транзиту в Іспанії

Автор(и)

  • О. П. Іваницька Донецький національний університет імені Василя Стуса

DOI:

https://doi.org/10.31558/2519-2949.2021.2.3

Ключові слова:

монархія; демократичний транзит; Хуан Карлос І; франкізм; «бункер»; військовий переворот

Анотація

У статті йдеться про роль, місце та значення інституту монархії в особі короля Хуана Карлоса І у переході іспанського суспільства від майже 40-річної авторитарної диктатури Ф.Франко до повноцінної конституційної демократичної монархії. Акцентується на тому, що модель іспанського демократичного транзиту вважається в світовій політологічній науці хрестоматійною, яка апробована низкою країн світу. Вивчаються політичні, соціально-економічні, правові та регіональні передумови мирного демонтажу франкізму. Особлива увага приділена формуванню особистих якостей іспанського монарха Хуана Карлоса І як ліберала, ініціатора та гаранта демократичних реформ, його вмінню підбирати і оточувати себе політиками-інтелектуалами, прихильниками демократичних змін, комунікувати з різними прошарками іспанського політикуму, його політичній інтуїції, рішучості, послідовності, відповідальності та мужності. За допомогою використання розлого фактологічного матеріалу з найновіших іспанських джерел стверджується, що інститут монархії, відновлений в Іспанії у 1975 році, став запорукою і фундаментом політичного примирення різновекторних політичних груп і партій, включаючи комуністів та соціалістів. Це відбулося шляхом перемовин й підписання пакту національної згоди (Пактів Монклоа). Король виступив у ролі ініціатора та гаранта незворотнього іспанського демократичного транзиту у мирний та правовий спосіб. Констатується вирішальна й непересічна роль Хуана Карлоса І у придушенні у лютому 1981 року спроби нового військового перевороту з метою ліквідувати демократичні зміни і повернути країну до авторитарної системи та поширенню в іспанській спільноті хуанкарлізму, тобто поваги та захоплення постаттю іспанського монарха. Простежується еволюція інституту монархії в Іспанії: від абсолютної, авторитарної до конституційно-парламентської, демократичної, наголошується на прогресивній ролі монархічного ладу в сучасних умовах.

Посилання

Хантингтон С. Третья волна. Демократизация в конце ХХ века. /Пер. с англ. М.: РОССПЭН, 2003. 368 с.

Романюк О.І. Що таке «дефектні демократії» і якими вони бувають. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого. 2017. №2 (33). с.114-123.

Marin Jose Maria, Molinero Carme, Ysas Pere. Historia politica de España 1939-2000. Madrid: Ediciones Istmo, S.A., 2001. 511 p.

Historia de España siglo XX. 1939-1996 // Coopd. Martinez Jesus A. Madrid: Catedra, 2003. 519 p.

Preston Paul. Juan Carlos. Steering Spain Dictatorship to Democracy. New York-London: W.W.Norton& Compani, 2004. 614 p.

Borras Betriu Rafael. Los ultimos Borbones. De Don Alfonso ХІІІ al Principe Felipe. Barcelona: Flor del Viento Ediciones, S.A., 1999. 490 p.

Іваницька О.П. Іспанія у ХХ-ХХІ сторіччях: монографія. Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. 600 с.

Хенкин С.М. Хуан Карлос І: политический портрет. М.:РАН ИНИОН, 2003. 92 с.

Хосе Луис де Вилальонга. Король. Беседы с королем Испании доном Хуаном Карлосом І. М.: Диопринт, 2003. 304 с.

Powell T. Charles. Juan Carlos. Un Rey para la Democracia. Barcelona: Planeta, 1995. 430 p.

Испанские короли /Под ред. Бернекера В.Л., Карлоса Кальядо Сейделя и Пауля Хозера. Ростов-на-Дону: Феникс,1998, 510 с.

Пожарская С.П. Бурбоны в Испании. Новая и новейшая история. Москва. 1993. №1. с.153-170.

Peñafiel Jaime. Juan Carlos y Sofia. Retrato de un matrimonio. Madrid: La Esfera de los Libros, S.L., 2008. 256 p.

Garcia Abad Jose- La Soledad del Rey. Madrid: La Esfera de los Libros, S.L., 2004. 490 p.

Quintans Rebeca. Juan Carlos І. La biografia sin silencios. – Argentina/ España/ Mexico: AKAL, 2016. 735 p.

Іваницька О.П. Хуан Карлос І: шлях до корони: монографія. Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2019. 360 с.

Годлевська В.Ю. Реставрація монархії як фактору консолідації та стабільності іспанського суспільства в період постфранкізму (1975-1982 рр.) Наукові зваиски Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія : Історія. Вип.4. 2002. с. 208-2011.

Матлай Л.С. Його Величність король Іспанії Хуан Карлос І: унікальність поновлення європейської монархії у ХХ столітті. Наукові записки історичного факультету Запорізького національного університету. Вип. ХХІХ. 2010. с. 362-366.

Sabin Rodriguez Jose Manuel. La Dictadura franquista (1936-1975). Textos y documentos. Madrid: AKAL,1997. 449 p.

Гарсиа Хосе. Испания ХХ века. М.: Мысль, 1967. 486 с.

Давыдов В.М. Испания: траектория модернизации на исходе двадцятого века. М.: ИЛА РАН, 2006. 504 с.

Benito Alarcon Juan. Francisco Franco y su tiempo. Madrid: Edisiones fraile, S.A., 1983. 237 p.

Bennassar Bartolome. Franco. Madrid: EDAF, 1996. 367 р.

Equipo Cinco. Franco diferente. Diez perfiles historicas. Madrid Editorial Fenix S.L., 1996. 435 p.

Oneto Jose. 100 dias en la muerte de Francisco Franco. Madrid: El Pais, 1975. 268 p.

Pozuelo Escudero Vicente. Los ultimos 476 dias de Franco. Madrid: Imp. Foresa, 1980. 253 p.

Fusi Juan Pablo. Franco. Spanien unter der Diktatur. 1936-1975. Madrid: Edisiones RIAZP, 2001. 238 p.

Іваницька О.П. Альфонсо ХІІІ – король парадоксів. Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. 231 с.

Іваницька О.П. Пізній франкізм: особливості та наслідки трансформації. Вісник Київського міжнародного університету. Серія: міжнародні відносини. Вип.4. 2005. с.89-98.

История Испании. В 2-х т. Москва: «Индрик», 2014. Т.2. От войны за испанское наследство до начала ХХІ века. 871 с.

Волкова Г.И. Политическая история Испании ХХ века. Москва: «Высшая школа», 2005. 191 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-07-10

Номер

Розділ

Політичні інститути та процеси