«Вікна можливостей» держав в умовах глобальної пандемії COVID-19

Анотація

Глобальна пандемія COVID-19 наочно продемонструвала усі «больові точки» країн, незважаючи на тип державного устрою та ступень соціально-економічного розвитку. Визначено, що економіки більшості країн уже увійшли в глибоку рецесію, зростають показники державного боргу. Відсутні перспективи очікуваного зростання на найближчі роки, яке вже намітилося після глобальної фінансової кризи 2008 року, але у теперішний час прогрес останнього десятиліття для виходу з фінансової кризи є знівельований, у зв’язку з подіями, пов’язаними з COVID-19 та його глобальними наслідками у соціально-політичній сфері будь-якої держави. Країни та регіони розробляють нові стратегії соціальної політики, тактики та стратегії подальшого розвитку, адаптивні до вимог часу, наприклад, на рівні ЄС було озвучено потребу навіть нового «Плану Маршалла».
Не менш важливим є і питання стану психічного здоров’я людини, погіршення якого пов’язане з соціальною ізоляцією, дистанціюванням, а порою і з втратою робочого місця, що, безумовно, деструктивно впливає на людину і потребує посилення уваги державних інституцій до цих важливих питань.
Очікуваною є нова хвиля популізму, породжена піднесенням економічної нерівності на тлі наслідків пандемії, що наочно і продемонструвала більшість країн світу.
Є всі підстави вважати, що глобальна пандемія COVID-19 стала визначальним чинником суспільно-політичного життя та соціальних взаємодій. Отже, можна стверджувати, що глобальна пандемія COVID-19 відкрила «вікна можливостей» у світовому політичному просторі, в якому державі в залежності від рівня розвитку демократії, соціальності та правотворчості приймають ті чи інші рішення щодо обмеження певних прав населення, що має як позитивні, так і негативні наслідки.
Отже, «вікна можливостей» у період глобальної пандемії розкрили всі «Ахіллесові п’яти» держав, продемонструвавши їх можливості / неможливості знайти адекватні події–відповіді на складні виклики часу світового масштабу, що цілком залежало від розвиненості країни в цілому, її важливого атрибуту громадянського суспільства, вектору спрямованості державної політики, інструментів здійснення контролю за владою, спрямованістю визначати завдання першочергового значення і можливістю держав завищити своїх громадян від цих викликів.