Особливості реалізації етнонаціональної політики в Чеській Республіці

Анотація

Дана стаття окреслює основні тенденції формування сучасної етнонаціональної політики в Чеській Республіці, яка формувалася під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Актуальність теми важлива для дослідження в Україні через постійне збільшення чисельності українців на території Чеської Республіки, які спочатку є мігрантами в країні, а потім в другому поколінні можуть ставати й представниками національної меншини. Опираючись на дані офіційного перепису населення та сучасного стану забезпеченості прав національних меншин, зроблено висновки про сприятливі фактори для розвитку етнічної та культурної самобутності представників різних народів та про основні напрямки діяльності організацій, що їх представляють і т. д. Суттєвої уваги приділено нормативно-правовому забезпеченню захисту прав національних меншин та особливостям правового статусу цих меншин у Чеській Республіці. Зроблена спроба здійснити критичний аналіз наукової та публіцистичної літератури стосовно етнонаціональної політики в Чехії. В статті також детально розглянуто діяльність Урядової Ради у справах національних меншин, як координуючого та ініціюючого інституційного органу між державою та національними спільнотами в країні. Розглянуто її кількісний та якісний склад, а також основні повноваження. З’ясовано за яких обставин і коли кожна з спільнот отримала статус національної меншин в Чехії. На сьогоднішній день такий статус мають чотирнадцять меншин: болгарська, хорватська, угорська, німецька, польська, ромська, русинська, російська, грецька, словацька, українська, сербська, білоруська та в’єтнамська. Зроблено також порівняльний аналіз державних витрат на підтримку діяльності громадських організацій національних меншин у розрізі років. Охарактеризована діяльність та значення Ради у справах ромської меншини. В статті зазначені умови створення Комітетів національних меншин при муніципалітетах. Таким чином, з’ясовано сутність державної етнонаціональної політики Чеської держави, яка створює умови для проживання значної кількості національних меншин та титульної нації, що в свою чергу, призводить до збільшення числа одних та зменшення кількості інших.