Цифрова дипломатія як інструмент зовнішньої політики США у ХХІ столітті.

Анотація

У статті розглядаються особливості цифрової дипломатії як нового інструменту ведення зовнішньої політики держави у XXI ст. у зв’язку із поширенням інформаційно-комунікаційних технологій. Особливості цифрової дипломатії проаналізовано на прикладі США, як держави, яка активно застосовує цей вид дипломатії. Зокрема, охарактеризовано механізми використання цифрової дипломатії на інституційному рівні у сфері зовнішньополітичної діяльності США, що імплементується у наступному. По-перше, виявлено еволюцію використання електронної дипломатії у ХХІ ст. за адміністрацій Дж. Буша-молодшого, Б. Обами та Д. Трампа. Зокрема, відкриття у 2003 р. Офісу цифрової дипломатії при Держдепартаменті США за адміністрації Дж. Буша молодшого та широке використання твітпломатії адміністрацією Д. Трампа. По-друге, впровадження та використання так званих нових медіа як сфери діяльності цифрової дипломатії – використання соціальних мереж (Facebook, Twitter, YouTube), створення мікроблогів (DipNote та діяльність проекту діплопедія, який наближує дипломатів до громадян держави перебування).

Використання нових медіа створює сприятливий мікроклімат для поширення зовнішньополітичних ініціатив США за кордоном завдяки віртуальному контакту з громадянами інших держав та донесення до них певного інформаційного контенту (використовуючи їх рідну мову, а не англійську), що безпосередньо пропагує американські цінності та національні інтереси у вигідному для Вашингтону ракурсі. Хоча такі методи не зовсім ліберальні та демократичні, але виправдовують концепцію «м’якої сили» у зовнішній політиці держави. Автор акцентує увагу на вагомості механізмів цифрової дипломатії зовнішній політиці США у сучасних реаліях, що підтверджено практичним її застосування президентом США Д. Трампом через соціальну-мережу Twitter. Виявлено, що деякі заяви президента у соціальні мережі можуть йти у розріз із задекларованим зовнішньополітичним курсом США, проте, крізь призму твітів президента можна прослідкувати еволюцію та стан двосторонніх відносин Америки з іншими державами (зокрема, на прикладі американсько-пакистанських відносин).